Критичний текстологічний аналіз руських літописів. Попередні висновки.

 

Опис проблеми

Навіщо досліджувати історію Русі? Адже і так майже все відомо. Сучасна історична наука створила величезний масив історичного матеріалу, який дає відповіді на найбільш поширені питання давньоруської історії. Історикам відомо, хто і коли княжив, чим відзначився, які нащадки були у тієї чи іншої історичної особи. Навіщо ворушити давнє минуле, якщо практично все вже досліджено? Стосовно кожного питання вже дані відповіді – бери і читай.

Проте, насправді це ілюзія. Сучасні історичні знання побудовані на інформації, що має літературну основу або є відвертою вигадкою.

Основні джерела інформації про історію Русі можна умовно розділити на такі групи:

Календарна система літописців

 

Опис проблеми

При дослідженні літописів вчені помітили, що величезна кількість подій у різних літописах датована різними роками, переважно з відхиленням в 1-2 роки. Намагаючись вирішити дану проблему вчені пропонували різні гіпотези, які могли б пояснити такі відмінності. Однією з них є гіпотеза про те, що літописці використовували різні календарні системи.

Літописці датували події календарними роками, що відраховувались від дати створення світу. Така календарна система використовувалась багатьма православними церквами. Оскільки Київська митрополія відносилась до Константинопольського патріархату, то вчені передбачали, що руські літописці мали б використовувати візантійський календар. Проте, була одна суттєва відмінність. У візантійському календарі світ був створений 1 вересня 5509 року до н.е. Тому в цьому календарі новий рік починався 1 вересня, а закінчувався 31 серпня.

Пізні літописи, що датуються 16 ст. та пізніше, дійсно використовують календар, що співпадає з візантійським. У цих літописах співпадає кількість років від створення світу та новий рік розпочинається у вересні. Натомість, всі найдавніші літописи починають новий рік навесні, у березні, а закінчують у лютому. Такий же початок календарного року можна помітити і в польських джерелах. Початок року у березні був характерним для юліанського календаря, що проявилось у назвах його місяців, які рахувались від березня. 

Фактично, календар найдавніших літописів походить від юліанського з однією відмінністю - він веде підрахунок років від створення світу, як і візантійський. Проте календарний рік руських літописів з початком року у березні мав би відрізнятись від візантійського календаря (в якому початок календарного року припадає на 1 вересня) на півроку. При цьому було не зрозуміло, як саме він відрізнявся? Він міг випереджати візантійський рік на півроку, а міг і відставати на цей же час.

Що являють собою літописні рукописи?

Літописні рукописи, що збереглись до наших днів, у науковому світі прийнято називати літописними зводами. І в цій назві криється їх суть – це різноманітний писемний матеріал історичного, легендарного та релігійного характеру, зведений літописцями в одну книгу.

Наприклад, укладач найдавнішого Лаврентіївського рукопису в кінці літопису помістив колофон, в якому описав час, коли він здійснив свою роботу (1377 рік), а також деякі додаткові подробиці, використовуючи такі висловлювання: «Почав писати книги ці …», «… а де я описався, чи переписав, чи недописав, то шануйте, а не кляніть, бо книги старі …»

З колофону можна зрозуміти, що Лаврентій не просто книгу переписував, а працював над декількома писемними джерелами та об’єднав їх в один рукопис.

Серед складових частин літописних зводів можна виділити такі основні групи:

Хто писав літописи?

Від початку досліджень літописів вчені досить довірливо ставились до них. У літописах досить детально, з художніми описами розповідались події княжих часів. Вказувались точні подробиці, подавались цитати дійових осіб літописів. Всі деталі вказували на очевидців подій. Самі літописні записи були поділені на роки, події подавались щорічними записами, правда з багатьма пропусками. В уяві поставали середньовічні літописці, які служили при князях та детально фіксували події, що відбувались у ті часи.

Але була невелика проблема. Події деяких років були описані досить детально, але після них містились пропуски подій декількох років, деколи біля десятка років. А в деяких випадках події за певний рік описувались коротко декількома реченнями. Тому припущення про існування штатних князівських літописців, в чиї обов'язки входило записувати події тих часів, стало виглядати неправдоподібним. Як штатний літописець міг записати події цілого року одним реченням? А потім декілька років нічого не писати.

Повість временних літ

Наукове вивчення літописів розпочалось в кінці 18 ст. Тоді були вперше надруковані літописи, в яких розповідалось про найдавнішу історію Русі від її початків. Вчені, які досліджували найдавніші літописи, помітили, що в різних рукописах текст від початків Русі до 1110 року дивним чином виявляв велику подібність. Натомість, після 1110 року тексти рукописів починали суттєво відрізнятись. Тому було висунуте припущення, що колись існував найдавніший літопис, який містив розповіді про найдавніші події історії Русі. За припущенням, цей літопис закінчувався 1110 роком. 

В деяких рукописах після розповіді цього 1110 року містилась приписка, в якій стверджувалось про те, що цей літопис був написаний у 1116 році ігуменом Михайлівського монастиря Сильвестром у часи правління київського князя Володимира Мономаха. В інших літописах цієї приписки не було, проте в заголовку літопису стверджувалось, що літопис був написаний ченцем Києво-Печерського монастиря. В одному з літописів навіть було вказано ім’я цього ченця – Нестор. Цей літопис містив розповіді про історію Києво-Печерського монастиря від першої особи, що закінчувались 1110 роком. 

Таким чином підтверджувалось припущення, що колись літопис закінчувався 1110 роком, проте різнились дані стосовно авторства. Одна група рукописів стверджувала, що його написав чернець Печерського монастиря, інша група рукописів містила підпис ігумена Сильвестра. Відповідно, вчені висунули інше припущення про те, що колись існували дві редакції цього літопису. Перша редакція була написана у 1110 році ченцем Нестором, інша – у 1116 році ігуменом Сильвестром. Так виникла гіпотеза про дві редакції найдавнішого літопису.

Руські літописи

Врешті решт, залишимо питання про походження біблійних книг. У світі достатньо вчених та дослідників, які вивчають це питання. А як на рахунок нашої власної історії, української? Що ми знаємо про писемні джерела, на підставі яких ми відтворюємо свою історію та вивчаємо її в школах, університетах, знімаємо блоги та відео на YouTube?

Мова піде про руські літописи, на підставі яких реконструйована наша історія від часів Русі до козацької доби. Що ми знаємо про них? Коли вони написані, ким і де? 

Руські літописи являють собою величезний масив стародавніх рукописів, що написані церковно-слов’янською мовою на пергаменті та папері та описують події часів Русі. Основна маса літописів збереглась у вигляді рукописів, які за допомогою водяних знаків датуються 15-16 ст. Збереглись також декілька рукописів 14 ст., а також величезна маса більш пізніх рукописів, датованих 17-18 ст. 

Нижче наведена таблиця, в якій представлені лише найдавніші рукописи, що датуються 14-16 ст.