25.12.11

Особливості релігійної культури Самарії на початку періоду еллінізму

Більшість сьогоднішніх теорій про місце та час написання біблійних книг на жаль не підкріплені матеріальними доказами. Археологічні знахідки монархічного періоду (і навіть перського) не містять ні біблійних текстів , ні ознак широкого знайомства жителів Юдеї з біблійними історіями. Найдревнішими біблійними текстами на сьогоднішній день залишаються рукописи Мертвого моря, найбільш ранні з яких датовані 2 століттям до н.е. Тому гіпотези про написання біблійних текстів в Юдеї 10 - 7 ст. до н.є. чи навіть у більш пізній перський період є, по суті, оптимістичними. Біблійні вчені вважають, що до часів найстаріших засвідчених документів (2 ст. до н.е.) біблійні тексти існували вже протягом тривалого часу, однак жодних доказів існування цих текстів до сих пір не виявлено.

Одним з можливих доказів існування біблійних текстів та популярності їх серед народу може бути велике поширення біблійних імен. Велика популярність серед народу біблійних історій та персонажів мала б призвести до збільшення кількості людей, названих на честь багатьох героїв легендарного минулого. Але, на жаль, археологічні дані періоду монархії та перського періоду не виявляють значного поширення імен, пов'язаних з історіями про патріархів, Вихід з Єгипту та Завоювання Ханаану.

Декілька років назад закінчились розкопки на горі Герізім, священній горі самарян. Розкопки виявили багатий археологічний матеріал. На даний час результати розкопок обробляються, систематизуються та, частково, публікуються. Результати розкопок примушують змінити застарілі уявлення про самарян як про секту, що відкололась від юдаїзму в кінці 2 ст. до н.е. Переклад однієї з публікацій я розмістив на цьому блозі - "Самарянський Господній храм на горі Герізім". Пропоную переклад іншої публікації, присвяченої аналізу біблійних імен, виявлених у написах з гори Герізім.

Гарі Н. Кнопперс "Особливості релігійної культури Самарії на початку періоду еллінізму"

В першому томі свого об’ємного дослідження «Історія юдеїв та юдаїзму в період Другого Храму» Лестер Грабб зауважує, що при спробі написати про перський період потенційні історики стикаються з цілим рядом специфічних проблем. Серед них: збереження лише незначної кількості первинних (тогочасних) документів, різновиди збережених письмових джерел, великі прогалини в наявних джерелах, а також той факт, що більшість розповідних описів цієї епохи, написаних в давнину, є пізніми працями на грецькій та латинській мові, які представляють події з грецької чи римської точки зору. Коли пізніше Грабб переходить до обговорення історії Самарії (одного з сусідів Юдеї) в перську епоху, він описує сьогоднішній стан наших знань як "убогий". Можна було б додати, що наукові реконструкції були утруднені надмірною залежністю від пізніх юдейських біблійних текстів, більшість з яких є полемічного характеру, та свідчень Йосифа Флавія. На щастя, як зазначає сам Грабб, недавні відкриття почали змінювати цю картину. Публікація самарійських папірусів та відбитків печаток, публікація і аналіз сотень самарійських монет та часткова публікація результатів розкопок гори Герізім значно покращили наші знання та ускладнили старіші реконструкції релігійної історії Самарії під час перської та елліністичної епох.

Мій нарис розглядає деякі аспекти релігійної культури Самарії, відображені в сотні коротких (уривчастих) надписів з гори Герізім, здійснених крадратним арамейським, так званим прото-єврейським і ново-єврейським письмом. Написи з гори Геразім, здійснені самарянським письмом, можна виключити з цього обговорення, так як ці тексти датовані кінцем античного періоду та періодом середньовіччя. Враховуючи обмеженість площі, моє дослідження буде присвячене складу власних імен у рамках наявних епіграфічних джерел. Перш за все, необхідно проявляти певну обережність стосовно ономастичних даних, щоб не робити далекосяжні і докладні висновки про історію і культуру тієї чи іншої області. Є певні межі того, як багато інформації про національну чи релігійну приналежність можна вивести зі складу власних імен. Візьмемо один приклад, елемент Ваал у власному імені може виконувати функцію імені бога або загального імені. У першому випадку, цей термін може відноситися до конкретного божества (ханаанського бога Хадада), а в другому випадку елемент Ваал може виконувати функцію епітета для різних стародавніх близькосхідних божеств, включаючи Ягве.

Візьмемо другий приклад, при роботі з ономастичними даними, що походять з ново-вавилонського, перського та елліністичного періодів, потрібно враховувати явище подвійного (або другого) імені. Подвійні імена є випадками, коли особа може носити друге ім'я, яке не має будь-якого відношення до власної етнічної приналежності цієї особи. Феномен використання подвійних імен можна пояснити широкими міжнародними зв’язками різних етнічних груп, що співіснували під час пост-монархічної епохи. Але, в будь-якому випадку, сам феномен другого імені свідчить проти припущення про те, що люди, які носять іноземні імена, якимось чином відмовилися від своїх традиційних богів чи етнічного походження. Одним словом, мовні та релігійні особливості власних імен в деяких випадках можуть бути використані для визначення певних ознак тотожності їх носіїв, але необхідно бути обережним та усвідомити, що доступні нам дані є дуже обмеженими. Якщо імена з'являються разом з іменами батьків, іменами синів, титулами або топонімами, то ця інформація може бути дуже корисною в якості перевірки при визначенні зв’язку  та можливого значення таких імен. У будь-якому випадку доводиться мати справу з тими даними, які є доступними для нас, враховуючи їх обмеженість і культурний вплив.

Деякі питання номенклатури письма: те, що Френк Мур Кросс та інші називають палео-єврейським письмом, наслідуванням (або продовженням) старого єврейського письма, Маген, Місгав і Цфанія називають ново-єврейським письмом. Те, що Френк Мур Кросс та інші називають прото-хасмонейським письмом, епіграфісти гори Герізім називають прото-єврейським. Заради зручності читачів, я буду слідувати номенклатурі, використаній в публікаціях про гору Герізім. Так зване прото-єврейське (воно ж прото-хасмонейське) письмо колись вважалось окремим місцевим розвитком стандартного арамейською скоропису кінця Перської імперії. Але, враховуючи появу того ж письма в написах з гори Герізім, це письмо повинне бути перейменоване. Справді, може бути підняте питання чи дійсно це письмо є унікальним для провінцій Єхуд та Самарії.

1. Власні імена в написах з гори Герізім

Нещодавно опубліковані написи, виявлені на горі Герізім, виявляють значну допомогу в пошуку набору самарійських власних імен в період еллінізму. Близько 400 фрагментарних написів, виявлених протягом останніх розкопок на горі Герізім, представляють довгоочікувані епіграфічні відкриття. Ці написи здійснені арамейським, прото-єврейським, ново-єврейським і самарянським письмом. Особливо примітним є виявлення великої кількості написів, здійснених так званим прото-єврейським письмом. Більшість написів з гори Герізім датовані третім – другим століттями до н.е.

На жаль, більшість написів, незалежно від їх точної дати, не були знайдені на своєму первинному місці, а були розкидані в різних місцях по всій горі. Майже всі написи мають характер обітниці та посвяти. Слід зазначити, що багато текстів, написаних арамейським та ново-єврейським письмом, були виявлені всередині та навколо священної ділянки. Маген, Місгав і Цфанія припускають, що обітниці були написані на вже існуючих каменях, вбудованих в стіни, які оточували або вели до храму. Після зруйнування храму багато каменів, на яких були написані тексти обітниць, використовувались в наступних будівельних стадіях.
Надалі я хотів би обговорити певні аспекти не тільки написів, здійснених арамейським письмом, але й деяких  прото-єврейських і ново-єврейських написів. Слід пам'ятати, що, хоча ці тексти датовані елліністичною епохою, вони дають можливість заглянути в більш довгострокову історію гори Герізім. Вони або припускають наявність храму Ягве, або прямо посилаються на цю святиню. Таким чином, написи можуть надати нам уявлення про характер розвитку самарянської общини та її ставлення до святилища на горі Герізім. Так як епіграфічні дані з цієї основної ділянки, датовані третім – другим століттями, є небагатими, такі тексти проливають довгоочікуване світло на цю темну епоху.

Перш ніж ми перейдемо до обговорення написів, що посилаються на храм та його релігійні справи, доцільно розпочати з дуже короткого обговорення деяких особистих імен серед написів. Як і у випадку з самарійськими папірусами і самарійськими нумізматичними знахідками, можна виявити різноманітні особисті імена ягвістичного характеру, таких як Делая, Ананія, Хонія, Єгонатан, Єгосиф, Йосиф, Шемая, а також поширені імена, такі як Елнатан, Єфрем, Завдій, Огій, Яків та Симеон. Серед менш поширених імен зустрічаються Авішаг і Шовай. У північному зв'язку не дивно знайти особисті імена, такі як Єфрем, Яків та Йосиф. Тим не менш, серед власних назв гори Герізім зустрічаються також імена "Ехуд" і "Юда". Якби між общинами Єрусалиму і гори Герізім існувала довга історія сильного суперництва і постійної ворожнечі, то була б мала ймовірність знайти людей на ім'я Юда і Ехуд, які здійснюють посвяту в святині гори Герізім.

Також представляє інтерес триразова поява серед написів гори Герізім особистого імені Міріам. У єврейських Писаннях це ім’я зустрічається в основному як найменування сестри Мойсея, одного з лідерів покоління Виходу (Вих. 15:20; Чис. 12:1-15; 20:1; 26:59; Втор. 24:9; Мих. 6:4, 1 Хр. 5:29). Тільки один раз в іншому місці це ім'я зустрічається як власне ім'я нащадка Юди (1 Хр. 4:17). Це ім'я досі не засвідчене, наскільки мені відомо, на жодних ізраїльських або юдейських написах, печатках або буллах. На двох написах з гори Герізім Міріам зустрічається як ім'я жертводавця. В одному випадку (напис здійснений арамейським письмом), невідома Міріам робить незазначену пожертву від свого імені та від імені своїх синів. В іншому випадку Міріам зустрічається як одна з багатьох благодійників (арамейське письмо). В третьому випадку (напис прото-єврейським письмом) контекст занадто уривчастий, щоб робити якісь певні висновки. Таким чином, Міріам є лише одним з кількох імен, знайдених серед написів з гори Герізім, які нагадують імена видатних діячів класичного минулого. Деякі нагадують епоху патріархів (наприклад: Яків, Йосиф, Єфрем, Юда, Левій), в той час як інші нагадують головних осіб, пов'язаних з часами Виходу, Синаю і появою в Краї (наприклад: Амрам, Єлеазар, Міріам, Пінхас).

В написах з гори Герізім, як і в самарійських папірусах, присутні деякі іноземні імена, наприклад: "Багой" (арамейським письмом). Цікавим, але не дуже дивним, враховуючи довгу історію священної ділянки гори Герізім  в перську, елліністичну, римську та візантійську епохи, є те, що близько однієї п'ятої від загальної кількості засвідчених власних імен є грецькими іменами. Таким чином, при розгляді власних імен з гори Герізім з врахуванням  раннього періоду еллінізму, кидаються в очі три речі:

(1) велика кількість поширених ягвістичних імен;
(2) велика кількість старовинних імен, які нагадують імена чоловіків та жінок, пов'язаних з древнім минулим Ізраїлю;
(3) велика кількість поширених єврейських імен.

2. Написи гори Герізім і храм гори Герізім

Імена, що фігурують в написах з гори  Герізім,  можна розглядати й з іншої точки зору. Для нашого розуміння святилища і його релігійного контексту може бути корисно приділити деяку увагу приналежності написів. Для початку один напис, здійснений арамейським письмом, згадує "биків в усьому ... пожертвуваному в храмі жертви." Посилання на "храм жертви" особливо інтригує, тому що той же самий вираз (єврейською) використовується в Книзі Хронік стосовно божества у розповіді на обрання ним храму в Єрусалимі (2 Хр. 7:12). Інші написи містять формули, такі як: "перед Богом / Господом у цьому місці" або просто "перед Богом" або "перед Господом". Заснована на біблійних і поза-біблійних паралелях, така фразеологія майже завжди використовується в контексті священної ділянки.
Тетраграма יהוה
Одна з написів, написаних палео-єврейським (або ново-єврейським) письмом, містить Тетраграму, ймовірно, як частину виразу "дім Ягве". Проте, використання Тетраграми є відносно нечастим і не зустрічається серед наявних прото-єврейських написів. Поширеними термінами для позначення божества є "Бог" (Елаха) і "Господь" (Адонай). Наприклад, напис прото-єврейським письмом гласить, зокрема, про "те, що Йосиф, син ...,  жертвує за свою дружину і за своїх синів перед Господом в храмі".
 Напис "Той Йосип, що запропонував своїй дружині і синам перед Ягве в Храмі"
Деякі написи містять імена жерців, що служили у святині гори Герізім. У цьому зв'язку слід відзначити появу деяких Левитських і жрецьких імен, знайдених у написах гори Герізім, таких як Левій, особисте ім'я, що знайдене на двох різних написах. Однак слід зазначити, що на відміну від ситуації з посиланнями на жерців як на угрупування, немає засвідчених посилань на Левитів в якості угрупування. Серед жрецьких імен, засвідчених в написах гори Герізім, є  Амрам, ім'я Мойсеєвого батька в біблійній традиції (Вих. 6:18,20; Чис. 3:19; 26:58, 1 Хр. 5:28; 6:3; 23:12; 24:2; . див. Езд. 10:34) і Елеазар, ім'я Ааронового сина (Вих. 6:23; Нав. 24:33; Суд. 20:28; Езд. 7:5, 1 Хр. 5:29, 6:35; 24:1-6). Ім'я Елеазар знайдене на двох окремих написах, а також на одному предметі квадратної форми, ймовірно, пізній печатці. Іншим поширеним жрецьким іменем серед написів є Пінхас, син Елеазара в біблійній традиції (Вих. 6:25; Чис. 25:7,11; 31:6; Нав. 22:13,30-32; 24:33; Суд. 20:28; Пс. 106:30; Езд. 7:5; 8:2, 1 Хр. 5:30; 6:35; 9:20; 24:1; Сир. 45:23; 50:24). Ім’я Пінхас знайдене на п'яти різних написах. Неодноразова поява імені ново-єврейським (або палео-єврейським) письмом може мати важливе значення, оскільки це письмо, здається, було привілейованим (хоча і не виключно тому) в деяких жрецьких  посвяченнях.
Напис "... син жерця Пінхаса ...їх брати жерці..."
Мій аргумент не полягає в тому, що всі ці особи з традиційними Левитськими і жрецькими іменами насправді служили культовими працівниками та жерцями на горі Герізім. Уривчасті дані не дозволяють проводити такі радикальні висновки. Тим не менш, деякі з написів все-таки згадують такий жрецький персонал, а також їх особисті імена, як авторів відповідних посвят. Іншими словами, очевидно, що жерці були в числі тих, хто робив посвячення у храмі. Цікаво також, що багато з цих жрецьких імен копіюють імена жерців, пов'язаних з давнім минулим Ізраїлю. Можливо, деякі з інших дарчих написів включали додаткові жрецькі імена разом із жрецькими титулами, але свідчення занадто уривчасті, щоб знати напевно.

3. Біблійні імена, самарійські імена та юдейські імена

У своїх дослідженнях епіграфічних знахідок з північного Ізраїлю як Лемер, так і Садок відзначають, що відсоток ягвістичних імен, засвідчених в епіграфічних джерелах з п'ятого – четвертого століть (самарійські папіруси, самарійські монети), є набагато вищим, ніж відсоток ягвістичних імен, засвідчених в епіграфічних джерелах з дев'ятого – восьмого століть (самарійські глиняні черепки та різноманітні відбитки печаток). Можна було б заманливо зробити аналогічні порівняння між п'ятим – четвертим століттями та третім – другим століттями. На основі такого широкого порівняння, можна було б прийти до висновку, що самарійська община в елліністичний період стала більш консервативною. Однак, такий висновок про основні ономастичні зрушення потенційно може ввести в оману. Імена, доступні нам з перського періоду, отримані з комерційних, адміністративних і політичних джерел, у той час як наявні імена з елліністичного періоду значною мірою отримані з культового оточення в іншому географічному місці. Це не дивно, що велика кількість найменувань у написах з гори Герізім за своєю природою є жрецькими або Левитськими, тоді як такі найменування серед самарійських папірусів і самарійських монет є доволі рідкісними або взагалі не існують. Якщо розглянути, для порівняння, антропоніми, знайдені в переліках книг Ездри–Неємії, виявляється, що переліки жерців та Левітів містять більше ягвістичних імен, ніж ті, що відносяться до інших груп. Аналогічним чином той факт, що самарійські монети та папіруси містять значну кількість перських і вавілонських імен, є зрозумілим, враховуючи характер документації та більш імперське, дипломатичне і комерційне призначення, яке мала столиця Самарії. Справді, не можна стверджувати, що всі імена в самарійських папірусах (в основному, угодах продажу та реєстрах рабів), належать самарянам. Аналогічним чином, можна здійснити певні припущення, наприклад, стосовно появи на самарійських монетах місцевих сатрапів. Потрібно як найкраще розташувати кожне ім’я в рамках його конкретної географічної, соціальної та історичної ситуації.

Можливо, було б більш обачно стверджувати, що написи з гори Герізім свідчать про певну безперервність історії ягвістичної спільноти в Самарії. Як і в Юдеї, представники еліти переважно були сповідниками ягвізму, але кожна з цих общин мала свою особливу історію і характер. Важко собі уявити, що в Самарії ягвізм був пізнім надбанням або що ягвістичні самаряни були пізньою відколотою групою з Юдеї. Аналогічним чином не особливо правильно розглядати сповідників ягвізму в Юдеї як повністю підпорядкованих або особливо зобов'язаних ягвістичним самарянам, хоча Самарія, як видається, була більшою і більш густонаселеною, ніж Юдея. Кожна з цих провінцій мала свої особливі культові риси й акценти.

Аналіз власних імен може це підтвердити. Деякі імена, що з’являються у написах з гори Герізім, є доволі рідкісними в юдейській біблійній літературі, за винятком імен традиційних північних фігур. Ім'я одного з тих, хто здійснює посвяту у написах з гори Герізім, Єфрем, регулярно з'являється в біблійній літературі в якості сина патріарха Йосифа; однойменного предка племені Єфрема, що носить цю назву; гористої місцевості, пов'язаної з Єфремом;  синоніму  самого північного царства. Асоціація Єфрема з племенем Єфрема або з північним Ізраїлем продовжується на початку періоду Другого Храму (наприклад: Зах. 9:10,11; 10:7, 1 Хр. 9:3, 2 Хр. 25:10; 28:7). Але ім'я Єфрем не зустрічається в родоводах і переліках книг Хронік, Ездри і Неємії в якості власного імені будь-якої особи родом з Юди, Веніаміна або Левія. Це ім'я не зустрічається в якості особистого імені, наскільки мені відомо, у жодному юдейському поза-біблійному написі, датованому залізним віком, перським періодом або раннім елліністичним періодом.

Подібні речі можна сказати стосовно імені Йосиф. В біблійній літературі це ім'я зустрічається в якості сина Якова і Рахілі, назви племені, синоніму північного Ізраїлю, а також назви північного царства. Але ім'я Йосифа лише зрідка зустрічається в юдейській літературі часів вигнання та після нього в якості власного імені мирянина (Езд. 10:42) або жерця (Неєм. 12:14). Це ім'я не зустрічається, наскільки мені відомо, у жодному юдейському поза-біблійному написі, датованому залізним віком, перським періодом або раннім елліністичним періодом. Зовсім інша ситуація з написами з гори Герізім. У текстах з гори Герізім особисте ім'я Йосиф, або частіше Єгосиф, зустрічається в шести різних ситуаціях. Однак, ім’я Йосиф стає дуже поширеним іменем як в Сиро-Палестині, так  і в діаспорі під час пізньої елліністичної та римської епох.

Ситуація дещо складніша з іншою відомою біблійною фігурою, Яковом. Це ім'я також фігурує в написах з гори Герізім в якості одного з двох братів, синів Симеона, здійснюючих пожертву. У біблійній літературі Яків виконує функцію патріархального імені, синоніму для народу Ізраїлю і синоніму північного Ізраїлю. Існувала чимала дискусія про використання цього імені, так само як й імені Ізраїль, в деяких пророчих місцях для посилання на весь народ в цілому або на якусь його частину. У деяких текстах в Девтеро- і Трито-Ісаї, цей термін може означати Юдею або іншу групу в Юдеї, наприклад, вавилонських вигнанців. В одному уривків Плачу Єремії (2:2), вираз "поселення Якова" тотожний виразу "фортеці дочки Юдеї". Тим не менш, нове використання не сигналізує про однозначну зміну у значенні, оскільки в Девтеро- і Трито-Ісаї  є інші місця, в яких ім'я Яків все ще стосується народу в цілому.

Поряд з його використанням як означення патріарха або спільного етносу, що носить його ім'я, найменування Яків відносно рідко використовується в тому, що традиційно вважається юдейською літературою перського або раннього елліністичного періоду. Це ім'я не зустрічається в якості особистого імені в жодному із списків і генеалогій  книг Хронік, Ездри і Неємії, за одним можливим винятком. Ім'я Яків, здається, не засвідчене в поза-біблійних юдейських написах, датованих залізним і персидським віками, в тому числі в папірусах з Елефантини. Однак, це ім'я не зустрічається навіть у більш пізніх документах з Ваді Мураббаат, глиняних черепках з Масади, різноманітних склепах і безлічі інших юдейських текстів. А під час пізнього елліністичного і римського періодів Яків стає поширеним юдейським ім'ям.

Одним словом, поява у написах з Самарії деяких особистих імен, таких як Єровоам, Єфрем, Яків та Йосиф, здається не випадковою. Перерозподіл таких імен дозволяє припустити, що принаймні деякі жителі Самарії ототожнювали себе з древніми персонажами історії північного Ізраїлю. Самаряни часто розглядаються як розкольницька секта, але необхідно визнати, що самаряни мали свої власні особливі історичні риси і традиції. Сприйняття самарян як юдеїв під іншою назвою видається занадто спрощеним.

Тим не менш, також необхідно сказати, що дані з папірусів, монет і написів свідчать про велику кількість нерозривних паралелей між Самарією і Юдеєю перського та елліністичного часів. Навіть зараз, коли деякі члени в кожній громаді підкреслюють відмінності між двома групами, речові докази свідчать, що дві сусідні провінції володіли багатьма спільними рисами. Особливої ​​уваги заслуговує співпадіння ягвістичних і єврейських імен. Повторне використання традиційних Левитських і жрецьких імен, таких як Левій, Амрам, Пінхас і Елеазар, показує, що самаряни, як і юдеї, виражали свою ідентичність, принаймні частково, шляхом звернення до традицій і персонажів, взятих з класичного минулого Ізраїлю. Запобігання використання Тетраграми в дарчих написах з гори Герізім в третьому – другому століттях, особливо тих, що написані прото-єврейським письмом, є дивовижним. Переважне використання термінів "Бог" (елаха) або "Господь" (адонай) замість використання терміну Ягве є важливим, тому що та ж заміна в якості релігійного феномену для  захисту святості імені Ізраїлевого Бога зустрічається у розвитку раннього юдаїзму.

Такі паралелі між двома общинами все більш цікаві, тому що інші речові докази з провінції Самарії (обмежені, але вони є) вказують на збіг у культурній традиції з Юдеєю наприкінці перського та початку елліністичного періодів. Епіграфічні (ономастичні) дані з гори Герізім, датовані в основному третім – другим століттями до нашої ери, показують, що релігійні співпадіння між самарянами та юдеями стали особливо сильними (якщо не найсильнішими) в період еллінізму, ніж це було в перський період. З точки зору матеріальних залишків не існує чітких ознак того, що дві общини рухались у двох протилежних напрямках, або що дві громади дрейфували далеко одна від одної.

Висновки

Наявні речові докази підкреслюють деякі великі подібності між елітами і самарян, і юдеїв, навіть якщо інші докази (в основному літературні) припускають, що деякі члени общин висували конкуруючі вимоги про відстоювання спадщини древнього Ізраїлю. Як не парадоксально, але звернення до традиційних писань, спроби відрізнити окремі спадщини (наприклад, через повторне використання особливих імен) і спроби вшанувати божество, якому поклонялися обидві групи (чи то на горі Герізім, в Єрусалимі або в іншому храмі) самаряни і юдеї реалізували схожим чином. Віддаючи належне історії Самарії та Юдеї потрібно визнати цей парадокс в історії самарійсько–юдейських відносин.

3 коментарі:

  1. Думаю, Вас заинтересует.

    http://sites.google.com/site/normalizedpentateuch/samaritanskoe-patiknizie-na-russkom-azyke

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую, Вадим. Цікавий сайт. Хтось добре попрацював. Але не зрозуміло, чому в самарянському Второзаконнні перекладено "место, какое изберет Господь, Бог ваш".

    ВідповістиВидалити
  3. Автор - Aleksig6 из Википедии. Можно с ним в Википедии связаться, чтоб исправил.

    ВідповістиВидалити