03.01.14

Походження П’ятикнижжя. Частина 3. Календар

Ця публікація є спробою аналізу календарних систем, які використовувались в Ізраїлі в давні історичні періоди, та порівняння їх з тими календарями, які приховані у біблійних текстах. Співпадіння календарів може надати можливість з високою долею ймовірності виявити ті періоди, протягом яких створювались біблійні розповіді.

Примітка. У цій статті небесні тіла Сонце та Місяць пишуться з великої літери, а календарний місяць – з малої.


Календар з Гезеру
Розвиток календаря

З давніх-давен первісною мірою часу було регулярне чергування дня і ночі. Через відсутність засобів штучного освітлення робочий день фактично збігався зі світлим денним часом. Відповідно, день розпочинався на світанку і тривав до заходу сонця, а доба – до початку наступного дня (наступного світанку).

Іншою мірою часу був рік. Так, як відбувається постійне чергування дня і ночі, так само й відбувається постійне чергування пір року. На ранньому етапі розвитку календаря початком року вважався час дозрівання певних сільськогосподарських культур, який кожного року припадав приблизно на один і той же час. Календарний рік тривав від періоду дозрівання певної культури до наступного такого періоду. У різних народів початком року вважалось дозрівання різних культур. В деяких народів для визначення початку року використовувались й інші періодичні події, такі як сезонні розливи річок, як у Єгипті.

Календарний рік потребував поділу на менші часові періоди, і в різних календарних системах він поділявся на періоди сезонних сільськогосподарських робіт. Цих періодів могло бути скільки завгодно: в одних народів – чотири, в інших – шість, вісім, десять. Але поділ на періоди сезонних робіт був нечітким. Ці періоди були залежними від кліматичних умов і в різні роки могли мати різну тривалість. Окрім того, вони не мали чіткого визначення початку і кінця. Тому наступним етапом розвитку календаря був поділ року на рівні проміжки часу – місяці.

Так як регулярно змінюються пори року, так само регулярно навколо Землі обертається Місяць. Період обертання Місяця навколо Землі становить приблизно 29,5 діб. За один рік Місяць обертався навколо Землі 12 разів, тому рік поділявся на 12 місяців. Поділ року на місяці був зручним, тому що давав можливість розділити рік на більш-менш рівні періоди з чітким початком та чітким кінцем. Початком нового місяця вважався день появи на небі нового Місяця. Це відбувалось ввечері перед заходом Сонця. Так як новий Місяць з’являвся увечері, то й новий календарний місяць розпочинався увечері. І відповідно, перший день нового календарного місяця також розпочинався ввечері. Так з’явився звичай розпочинати добу не зранку, а ввечері перед заходом Сонця.

Але поділ року на місяці мав одну проблему. Оскільки тривалість місячного циклу становить приблизно 29,5 діб, то 12 місяців будуть тривати 354 діб. А тривалість Сонячного року (періоду обертання Землі навколо сонця) становить 365,25 діб. Різниця становить 11,25 діб. В календарі, який складався з дванадцяти місячних циклів, будь-яка календарна дата кожного року зсувалась на 11 днів. В перерахунку на наш календар зміщення виглядало так. Початок року в перший рік припадав, наприклад, на 1 вересня. В наступному році через 12 місячних циклів цей день зміщувався на 20 серпня, ще через рік – на 9 серпня, ще через рік – на 29 липня і т.д. Для того, щоб календарні дати по місячному календарю не зсувались по порах року, необхідно було збільшити тривалість року. Найпростішим способом було б додати до року 11 днів, але в такому випадку початок кожного календарного місяця не співпадав би з Місячними циклами (з появою на небі нового Місяця). Тому до Місячного року можна було додавати тільки період, який по тривалості був би рівний Місячному циклу – 29-30 діб. Так з’явились додаткові вставні місяці. Вони вставлялись періодично, приблизно раз на 3 роки.

Але впровадження додаткових місяців мало істотний недолік. Календарний рік, який складався з 12 місяців становив 354 доби, а календарний рік, що містив додатковий 13-й місяць, становив 384 доби. Внаслідок такої різної тривалості календарних років певні дати могли попадати в дуже широкий діапазон – до 50-55 діб. Тобто, один і той самий календарний день, наприклад, початок року, в перерахунку на наш календар міг попасти в будь-який день від початку березня до кінця квітня. Такий календар точним не назвеш.

Для того, щоб Місячний календар максимально наблизити до Сонячного, необхідно було встановити календарний рік, тривалість якого була б однаковою. Тому на наступному етапі розвитку календарних систем довелось відмовитись від додаткових місяців, а додавати до дванадцяти Місячних циклів якусь певну кількість днів. Це неминуче призвело до того, що початок місяця перестав співпадати з Місячним циклом (появою на небі нового Місяця). Цей період розвитку календарних систем полягав у переході від Місячного календаря до Сонячного.

Такий перехід календарів у різних народів і в різних державах відбувався по різному. Точна тривалість Сонячного року була невідома, тому в різних державах використовувались різні календарні системи з різною тривалістю місяців та календарного року. Перехід на Сонячний календар створив нові проблеми. Якщо раніше новий календарний місяць розпочинався з появою на небі нового Місяця, то в різних народів початок кожного календарного місяця приблизно співпадав. При введенні Сонячних календарів така синхронність зникла. В кожній державі календарний місяць розпочинався по різному – перший день місяця міг бути десятим днем в сусідній державі і двадцять шостим ще в іншій. Тому навіть під час розвитку Сонячних календарів люди продовжували використовувати Місячні календарі, які узгоджувались з фазами Місяця. Місячні цикли залишились єдиним еталоном, який допомагав узгоджувати найрізноманітніші календарні системи.


Календарні системи Ізраїля та Юдеї в різні історичні епохи

Монархічний період (10-7 ст. до н.е.)

Єдиним джерелом інформації про календар в Ізраїльському та Юдейському царствах є так званий календар з Гезеру, написаний на вапняковій табличці. На сьогоднішній день цей календар 10 ст. до н.е. є найдавнішим написом давньоєврейською мовою. Його переклад звучить так:

«Два місяці — збір. Два місяці — сівба. Два місяці — пізній урожай. Місяць — збір льону. Місяць — жнива ячменю. Місяць — жнива й бенкет. Два місяці — обрізання (лози). Місяць — стиглі плоди. Абія».

Згідно цього календаря рік розпочинався на початку нашого серпня. Місяців дванадцять, але чотири з них є подвійними. Це може означати, що даний календар відображає перехід з восьми сезонних сільськогосподарських періодів до дванадцяти місячних циклів. Цей перехід відбувся шляхом подвоєння чотирьох з восьми періодів для того, щоб загальна кількість місяців стала рівною дванадцяти.

Назва місяця
Відповідність
Збір
серпень
Збір
вересень
Сівба
жовтень
Сівба
листопад
Пізній вражай
грудень
Пізній вражай
січень
Збір льону
лютий
Жнива ячменю
березень
Жнива й бенкет
квітень
Обрізання (лози)
травень
Обрізання (лози)
червень
Стиглі плоди
липень

Але, на жаль, цей календар не дає нам можливості визначити точну тривалість календарного року, тривалість календарного місяця, наявність поділу його на тижні, наявність практики вставляння додаткового місяця.

Ще одним цікавим питанням є те, яким був календар в кінці монархічного періоду, через 200-300 років. Можна припустити, що подвійні місяці могли повністю розділитись і отримати окремі назви, могли змінитись назви деяких місяців, проте початок календарного року, ймовірно, залишався незмінним – на початку серпня. Принаймні, в нас немає підстав вважати, що календарна система мала б суттєво змінитись.

Загалом дані про календарну систему монархічного періоду можна звести на наступної таблиці.

Тривалість календарного року
Невідома
Початок року
Серпень
Кількість місяців
12
Тривалість календарних місяців
Невідома
Назви місяців
Періоди сезонних робіт
Наявність поділу на тижні
Невідома


Ассирійсько - Вавилонський період (7-6 ст. до н.е.)

Особливих даних про календарну систему Ізраїлю ассирійського та вавилонського періодів немає. Вважається, що в цей період використовувався календар, який був загально прийнятим у Месопотамії.

В Ассирії та Вавилоні використовувався вавилонський Місячний календар. Рік складався з дванадцяти місяців, які співпадали з фазами Місячного циклу. Орієнтовно один раз на три роки в календар вставлявся додатковий місяць. Пізніше у Вавилоні використовували й інші цикли вставляння додаткових місяців (3 рази на 8 років, 7 разів на 19 років). Календарний рік розпочинався навесні в період дозрівання ячменю. В Місячному календарі Вавилону новий рік міг припасти на будь-який день від початку березня до кінця квітня.

Точна тривалість календарного місяця нам не відома. Календарний місяць розпочинався з появою нового Місяця за допомогою спостереження за небесним світилом. У різні періоди такі календарні місяці могли тривати 28-31 день, чергування 29 і 30-денних календарних місяців ще не було, такий принцип виник пізніше.

В наступній таблиці наведені назви вавилонських місяців та їх відповідність нашим місяцям:

Назва місяця
Кількість днів
Відповідність
Нісану (місяць святині)
28-31
Березень/квітень
Ару (місяць бика)
28-31
Квітень/травень
Сіману
28-31
Травень/червень
Думузу (місяць бога Таммуза)
28-31
Червень/липень
Абу
28-31
Липень/серпень
Улулу
28-31
Серпень/вересень
Тішріту (місяць початку)
28-31
Вересень/жовтень
Самна (місяць заснування)
28-31
Жовтень/листопад
Кісліму
28-31
Листопад/грудень
Тебету (місяць наближення води)
28-31
Грудень/січень
Шабату (місяць відпочинку)
28-31
Січень/лютий
Аддару
28-31
Лютий березень

Календарний місяць поділявся на 4 частини, які розділялись вихідними днями – суботами. Вавилонська субота – це день спокою, відпочинку. Оскільки початок місяця був прив’язаний до фазами Місяця, то ці вихідні дні також співпадали з фазами Місячного циклу: першою чвертю, повним Місяцем, останньою чвертю і новомісяччям. Від однієї до наступної суботи могло пройти 7-8 днів. Субота відзначалась орієнтовно у 7/8-й, 14/15-й, 22/23-й і 29/30-й день місяця. Таким чином, у вавилонський період точного семиденного тижня ще не існувало, існували лише дні відпочинку, які розділяли календарний місяць на чотири частини, що відповідали фазам Місяця.

 Дані про календарну систему Вавилонської імперії можна звести до наступної таблиці.

Тривалість року
354/384 дні (з додатковим місяцем)
Початок року
Березень - квітень
Кількість місяців
12 або 13
Тривалість місяців
28-31 день
Назви місяців
Вавилонські
Наявність поділу на тижні
Чотири дні відпочинку, що відповідали фазам Місяця


Перський період (кінець 6 ст. – середина 4 ст. до н.е.)

Дані з перського періоду (Елефантинські папіруси) показують, що перси прийняли вавилонський календар. В східній частині імперії використовувались давньоперські назви місяців, а в західній частині імперії, що розмовляла арамейською мовою – вавилонські назви. В перський період календар розвивався, але істотних змін не зазнав. Розвиток календаря полягав у зміні циклів вставляння додаткових місяців та визначення точної тривалості календарного місяця.


Птолемейський період (кінець 4 ст. – кінець 3 ст. до н.е.)

Після падіння Перської імперії від рук Олександра Македонського всі землі Близького Сходу перейшли під контроль Македонської держави, а після війн полководців один з них, Птолемей, захопив Єгипет та Палестину. На століття земля Ізраїля перейшла під контроль династії Птолемеїв.

Птолемеї були македонцями, тому спочатку ввели на території своєї імперії македонський Місячний календар. Цей календар був схожим на вавилонський календар, але розпочинався не навесні, а восени – орієнтовно у вересні - жовтні. Окрім того, македоняни використовували свої назви місяців.

Але в самому Єгипті використовувався свій календар, який був Сонячним. Місяці у ньому мали свої єгипетські назви, тривали рівно 30 днів і не залежали від фаз Місячного циклу. Календарний рік складався з 365 днів – 12 місяців по 30 днів та додаткових 5 днів у кінці року. Рік розпочинався в перший день місяця Тот, що в 3 ст. до н.е. припадало на кінець осені.

Спочатку Птолемеї ввели у своїй державі македонський календар. Але місцевий єгипетський календар виявився простішим і зручнішим, тому в середині 3 ст. до н.е. Птолемеї адаптували македонський календар до єгипетського і почали здійснювати перехід від Місячного до Сонячного календаря. Початок календарного місяця вже не був прив’язаний до фаз Місяця, календарні місяці тривали рівно 30 днів, дні відпочинку (суботи) вже не були пов’язані з фазами Місяця, а стали відраховуватись як кожен сьомий день.

Ситуація в Палестині, що входила у склад держави Птолемеїв, була ще складнішою. З одного боку продовжував використовуватись Місячний календар, як в перський період, з другого боку – розвивався Сонячний календар Птолемеїв. Залишається невідомим, які в цей період використовувались назви календарних місяців – вавилонські, македонські чи єгипетські. Тому для Птолемейського періоду можна звести таку таблицю.

Тривалість року
365 днів
Початок року
Ймовірно, жовтень/листопад
Кількість місяців
12
Тривалість місяців
30 днів
Назви місяців
Ймовірно, македонські
Наявність поділу на тижні
Сьомий суботній день


Селевкідський період (початок – середина 2 ст. до н.е.)

Близько 200 року до н.е. територія Палестини була захоплена імперією Селевкідів, що простягалась від Середземного моря до Ірану. В цій імперії використовувався вавилонський Місячний календар, тому в Палестині знову відновилась Місячна календарна система, для якої характерна синхронізація календарних місяців з фазами Місяця. Цей період відзначився подальшим розвитком календаря та адаптацією Місячної та Сонячної календарних систем.

Тривалість року
354/384 дні
Початок року
Вересень - жовтень
Кількість місяців
12/13
Тривалість місяців
29/30 днів
Назви місяців
Македонські та вавилонські
Наявність поділу на тижні
Сьомий суботній день


Хасмонейський період (середина 2 ст. – середина 1 ст. до н.е.)

Відомості про календарні системи цього періоду дають нам літературні пам’ятки цього періоду, найвідомішими з яких є Книга Еноха, Книга Ювілеїв та сувої Мертвого моря. Ці літературні пам’ятки показують нам подальший розвиток сонячного календаря.

В книгах Еноха та Ювілеїв більшість подій прив’язані до 1-го або 15-го дня місяця, що має сенс лише в тому випадку, якщо автори використовували Місячний календар і прив’язували всі події до Місячних циклів – нового та повного Місяця. В книгах детально описаний Місячний календар з тривалістю місяців 29/30 днів і тривалістю календарного року 354 дні. Проте, в цих книгах присутні також великі уривки з детальним описом Сонячного календаря, який суттєво відрізняється від календарів інших періодів. Сонячний календарний рік триває 364 дні, рік поділяється на 4 чверті по 91 день, кожна чверть складається з трьох місяців (30+30+31 день). Тривалість Сонячного та Місячного календарних років відрізняється на 10 днів (364 – 354).

Дослідники цього календаря вважають, що цей календар, скоріш за все, є Сонячним вавилонським календарем, який розвинувся з Місячного вавилонського календаря. Але доказів цього поки що занадто мало. Невідомо також чи взагалі використовувався цей календар на практиці, чи був тільки теоретичним. Найбільш ймовірно, що в Хасмонейський період все ще використовувався Місячний календар Селевкідів, а також поступово розвивався Сонячний календар.


Календарні системи в П’ятикнижжі та інших біблійних текстах

Початок календарного року

В біблійних книгах міститься дуже мало інформації про календарні системи, які використовували їх автори. Є лише короткі натяки, які нам необхідно дослідити. Стосовно початку календарного року, то більшість непрямих свідчень П’ятикнижжя вказують на початок календарного року восени.

Наприклад, у Вих. 23:16, Вих. 34:22 вказується, що свято збору урожаю (свято Шалашів) необхідно святкувати в кінці року. Подібні натяки містяться також у книзі пророка Ісаї 29:1, 32:10. Якщо взяти до уваги, що свято Шалашів відзначали 15-го числа 7-го місяця (приблизно у жовтні, то новий рік мав наступити ще пізніше.

Календар якого періоду містить початок нового року після жовтня? Монархічний період з початком нового року в серпні не підходить, вавилонський та перський з початком нового року в березні-квітні також не підходить. Македонський календар Селевкідів з початком нового року 1-го дня 7-го місяця також не підходить, тому що в ньому свято Шалашів попадало на початок нового року, а не кінець старого року. Єдиним календарем, в якому новий рік розпочинався в кінці осені є єгипетський календар в часи Птолемеїв. Орієнтовно в 300-му році, коли Палестина попала під контроль Птолемеїв, єгипетський новий рік припадав на кінець листопада, а в кінці Птолемейського періоду в 200-му році – на початок листопада. Інші календарі не підходять.

В інших місцях П’ятикнижжя (Лев. 23:24, Чис.29:1) міститься наказ святкувати велике свято труб 1-го дня 7-го місяця. Розповіді про святкування цього свята в 1-ий день 7-го місяця містяться також в книгах Ездри-Неємії. Більшість дослідників вважають, що тут йдеться про свято нового року, Рош Хашана, який відзначався у вересні-жовтні.

Додаткові свідчення початку нового року в 7-му місяці містяться в Другій книзі Царів, де події 8-го місяця (згідно Септуагінти) та 1-го місяця відбуваються протягом одного календарного року, та в книзі Неємії, де події 9-го та 1-го місяця також відбуваються в одному календарному році.

Святкування нового року у вересні-жовтні характерне для македонського календаря. Цей звичай зберігся також у елліністичній імперії Селевкідів, під контроль якої Палестина перейшла близько 200 року до н.е.

В інших місцях (Лев. 23:27, Лев. 25:9) йдеться про те, що новий рік необхідно відзначати 10-го числа 7-го місяця на свято очищення. Подібне свідчення того, що новий рік розпочинався 10-го числа 7-го місяця міститься також у книзі пророка Єзекиїля 40:1.

Подвійне святкування нового року 1-го і 10-го дня 7-го місяця, на думку деяких дослідників, може бути спробою біблійних авторів узгодити два календарі, сонячний і місячний. В календарних документах сувоїв Мертвого моря Сонячний рік тривав 364 дні, а Місячний – 354 дні, різниця становить 10 днів. Ще одне узгодження між двома календарями можна знайти в розповіді про всесвітній потоп книги Буття. В ній потоп триває рівно 1 рік і 10 днів. Якщо припустити що цей календарний рік є місячним, тобто має 354 дні, то потоп тривав 354+10=364 дні, повний сонячний рік по календарю сувоїв Мертвого моря.

З іншого боку, в цій же історії розповідається про те, що води потопу падали на землю 150 днів. Судячи по датуванню книги Буття, це тривало рівно 5 календарних місяців. Відповідно, календарний місяць книги цієї розповіді містить рівно 30 днів, а 5 місяців – 150 днів. Це виключає використання Місячного календаря, в якому тривалість календарного місяця становила 29 та 30 днів почергово. Єдиним календарем, в якому 5 місяців підряд можуть мати по 30 днів, - це єгипетський календар.

Лише одне місце в біблійних текстах передбачає початок календарного року навесні. Це розповідь книги Самуїла про війни Давида (2 Сам. 11:1). В цьому уривку згадується, що зміна року відбулась у час виходу царів (на війну), тобто навесні. Історії про Давида вважаються найдавнішими і лише в них ми знаходимо натяк на початок календарного року навесні. Проте навіть ця давня розповідь відображає не календар з Гезеру, в якому новий рік розпочинався в кінці літа, а вавилонський календар з початком року в березні-квітні. Цей календар використовувався в Палестині в 6-4 ст. до н.е.


Назви місяців

В біблійних текстах використовуються три групи назв календарних місяців: вавилонські, порядкові та ханаанські (фінікійські). Розглянемо їх по черзі.

  1. Вавилонські назви місяців (нісан, сіван, елул, кіслев, тевет, шват, адар) зустрічаються у найбільш пізніх книгах Старого заповіту: книгах Естер, Неємії, Захарії. Вони проникли в Палестину разом з вавилонським календарем та використовувались у вавилонському, перському, селевкідському, хасмонейському періодах і до сьогодні. Відповідно, тексти з використанням вавилонських назв місяців могли бути написані в будь-який період, окрім монархічного.

  1. Ханаанські назви місяців (авів, зів, етанім, бул) зустрічаються в історіях про Вихід з Єгипту та у розповідях про будівництво Соломонового храму. Вважається, що ці назви місяців мають ханаанське походження та використовувались в монархічний період історії Ізраїлю та Юдеї (10-7 ст. до н.е.). Проте такі назви місяців не зустрічаються в календарі з Гезеру, але зустрічаються в Сидоні та на острові Кріт. Одним із згадувань місяця бул є напис на саркофазі сидонського царя Ешмуназара, який жив у 5 ст. до н.е. В грецькому тексті Септуагінти 1 Цар. 6:1 назва місяця бул перекладена як Баал. Якщо взяти до уваги, що фінікійське письмо (як і єврейське) є консонантним і не містить голосних літер, то назва цього місяця могла читатись як бул, так і Баал, тобто місяць бога Ваала, головного бога міста Сидон. У нас немає доказів використання ханаанських назв місяців у монархічний період, проте є свідчення використання ханаанських назв місяців у фінікійських містах у 5-4 ст. до н.е.

  1. Порядкові назви календарних місяців не мають аналогів в історії Палестини. Тому невідомо, чи вони взагалі використовувались на практиці. Це значною мірою ускладнює завдання визначення періоду написання текстів з порядковими назвами місяців. Проте ці тексти мають характерні особливості:
  •  тексти є найпізнішими як в самому П’ятикнижжі, так і в інших книгах Старого заповіту.
  •  перерахунок місяців розпочинається навесні, у березні-квітні.
  •  тексти передбачають початок нового року 1-го дня 7-го місяця.

В самому П’ятикнижжі порядкові назви місяців використовуються у текстах, які більшість дослідників умовно відносять до Кодексу жерців, який вважається найпізнішою частиною П’ятикнижжя. Серед інших книг Старого заповіту порядкові номери зустрічаються в книгах Ездри,  Єзекиїля, Огія, Захарії, які є одними з найпізніших.

Особливу увагу необхідно приділити питанню, чому в календарній системі з першим місяцем навесні календарний рік розпочинається восени. В будь-якому календарі першим місяцем вважається перший календарний місяць після початку нового року. Якщо новий рік розпочинається в умовному 7-му місяці, то цей 7-ий місяць має бути першим. Натомість першим чомусь вважається інший місяць, який припадає на березень-квітень.

Очевидно, що календарна система Кодексу жерців є поєднанням двох календарів. В одному календарі новий рік наступав навесні, в березні-квітні, в іншому – восени, у вересні-жовтні. Календар з весняним початком року є вавилонським календарем, який появився в Палестині разом з Ассирійським завоюванням в кінці 8 ст. до н.е. і використовувався до падіння перської держави в кінці 4 ст. до н.е., близько 400 років. Календар з початком року у вересні-жовтні – це македонський календар, адаптований до вавилонського.

Нагадаю. У 332 році Олександр Македонський розбив військо перського царя персів Дарія III, і перська держава припинила своє існування. Олександр оселився у Вавилоні, поступово переймаючи його звичаї, в тому числі і календар. Після війни діадохів полководець Селевк І захопив азійську частину імперії Олександра разом з Вавилоном. Новий цар використовував вавилонський календар, змінивши у ньому початок року з весни на осінь, як у македонському. Новий рік тепер розпочинався на початку 7-го місяця. В офіційних документах, написаних грецькою мовою, використовувались македонські назви місяців, проте та частина імперії, яка розмовляла арамейською мовою, і надалі використовувала вавилонські назви.

Таким чином подвійна календарна система, в якій перший місяць починається навесні, а новий рік наступає восени, є перехідною системою від вавилонського календаря до македонського, в якій місяці рахують по старому календарю, але новий рік розпочинається вже по новому.

Незрозумілим залишається те, чому автори біблійних розповідей використовували порядкові номери місяців замість  використання повноцінних назв. Можна висунути наступні припущення:

·     вони не знали назв місяців домонархічного періоду, оскільки писали майже на 1000 років пізніше, і намагались не використовувати назви місяців свого часу, щоб не видати справжній час написання книг;
·         порядкові номери місяців дійсно використовувались в часи біблійних авторів для узгодження різноманітних календарних систем інших народів.

Відповідь нам не відома.


Висновки

  1. Жоден біблійний уривок не виявляє свого знайомства з календарем із Гезеру.
  2. Лише один уривок передбачає початок календарного року навесні, як у вавилонському календарі.
  3. Деякі уривки використовують назви календарних місяців, які зустрічаються також у фінікійських написах 5-4 ст. до н.е.
  4. Деякі уривки наслідують єгипетський календар 3 ст. до н.е.
  5. Основна частина текстів виявляє знайомство одночасно як з вавилонським календарем, так і з македонським, що робить найбільш ймовірною датою їх написання 3-2 ст. до н.е.
  6. Деякі уривки, що містять спроби узгодження Сонячного і Місячного календарних років, виявляють схожість з календарними документами сувоїв Мертвого моря, написаними в 2-1 ст. до н.е.

Читайте також:

24 коментарі:

  1. Бул и баал, однако, пишутся по-разному: бул с вав, а баал с айн. Вав, конечно, может быть mater lectionis, но, аин - нет.

    ВідповістиВидалити
  2. На жаль, ми не зможемо подивитись, як була написана назва місяця в 1 Цар. 6:1 на єврейській мові, оскільки масоретський текст цього вірша суттєво відрізняється від тексту Септуагінти і не містить згадування місяця Бул.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Стих, о котором Вы говорите, соотвтетствует стиху 1К 6:38 масоретского текста.

      Видалити
    2. Не зовсім. Приведу два тексти.

      Септуагінта:
      І сталося, що в 440-му році виходу синів Ізраїля з Єгипту, в 4-му році в 2-му місяці зацарював цар Соломон над Ізраїлем, і заповів цар і принесли великі шляхетні каміння на основу дому і каміння не тесані, і нарізали сини Соломона і сини Хірама і поклали їх. В 4-му році він поклав основу дому Яхве в місяці Нісо – 2-му місяці. В 11-му році в місяці Ваал (це 8-й місяць) закінчено дім з усіма його ділами і з усім його устаткуванням.

      Масоретский текст:
      1 І сталося, року 480-го по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю, 4-го року Соломонового царювання над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той дім для Яхве.
      38 а року 11-го, у місяці бул, він місяць 8-й був закінчений той храм зо всіма речами його та за всіма планами його. І він будував його 7 років.


      Перекладач на грецьку мав перед собою текст, який відрізнявся від МТ. В цьому тексті присутня назва ще одного фінікійського місяця, який був перекладений як Нісо. Що лежало перед перекладачем замість Ваал - невідомо.

      Видалити
    3. Почему? В еврейском тексте как раз в этом месте стоит бул.

      Видалити
    4. Перед перекладачем був інший текст, який мав значні відмінності. Тому ваше припущення лише теоретичне.

      Видалити
    5. Да, Vorlage LXX и масоретский текст 1К - это разные редакции произведения. И как из этого следует, что бул - это "місяць бога Ваала"

      Видалити
    6. Це лише припущення.
      Перекладач чомусь переклав назву місяця не "бул", а "Баал", навіть з великої літери. Можливо, в його сувої назва місяця відрізнялась від масоретської версії. Це саме стосується і назви місяця "зів". Замість "зів" перекладач написав "Нісо".

      Видалити
    7. Писать большие и маленькие буквы стали значительно позднее создания Сепиуагинты, в древних манускриптах все буквы большие. Предположим, что древний месяц назывался בעל. Как объяснить, что в масоретском тексте этот месяц называется בול?

      Видалити
    8. Я не знаю, як називався древній місяць, бул чи баал. Я лише звернув увагу на існування іншого варіанту, який вказаний в Септуагінті. Мені він видався цікавим.

      Видалити
    9. Действительно ли это "інший варіант"? Возможно, словом "ваал" автор LXX передал בול.

      Видалити
    10. И потом, мы знаем, как название этого месяца писалось на финикийских надписях например, на саркофаге Эшмуназара II: בל, что говорит о том, что вав - это огласовка. Слово означает "глыба", "ком", ср. укр. "грудень".

      Видалити
  3. Вы никак не прокомментировали Таргум Йонатан на 1K 8:2, где говорится " в месяц, который древние называли первым, и который сейчас седьмой".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якщо прийняти цитату Таргума "за чисту монету", то необхідно припустити, що раніше новий рік розпочинався восени, а пізніше - навесні. В такому випадку зміна календаря відбудеться у протилежному напрямку, ніж вказаний мною в даній публікації (не з вавилонського на македонський, а навпаки - з якогось осіннього на вавилонський).

      Пооте я прошу вас на спиймати все на віру. Автори Таргуму ніякої додаткової інформації, крім самої Еврейської Біблії, про минуле не мали.
      В часи написання Таргуму Йонатана юдеї відрахувували порядкові номери місяців від нісану, так як і зараз. Автори Таргуму знаходили в книзі Левит накази відзначати новий рік в перший день 7 місяця і приходили до висновку, що колись раніше (в часи Мойсея) новий рік розпочинався в сьомому місяці. Автори розуміли, що в ті часи сьомий місяць не міг бути сьомим, він мав бути першим. Як доказ своєї думки вони сприймали й назву місяця в 1Цар.8:2, де сьомий місяць названий не "сьомим", а "етанім".

      Ви ж зараз мислите так само, як і автори Таргуму.

      Видалити
    2. Вы говорите о Лев. 23:23? Там о новом годе вроде как ничего не написано. Праздник Рош га-Шана 1 Тишре появился только в период гемары. У Йонатана нет оснований считать, что Тишре - это первый месяц древних.

      Кстати, в этой связи я не понял Вашу фразу "Більшість дослідників вважають, що тут йдеться про свято нового року". Нет ли возможности пояснить, что именно вважають більшість дослідників?

      Видалити
    3. Спочатку ви стверджували: "Вы никак не прокомментировали Таргум Йонатан на 1K 8:2, где говорится "в месяц, который древние называли первым, и который сейчас седьмой".

      Потім заперечуєте: "У Йонатана нет оснований считать, что Тишре - это первый месяц древних".

      Я щось не розумію ваших думок.

      Давайте кинемо якорі. Як ви вважаєте, спосіб перерахунку місяців, починаючи з нісану, має якесь відношення до вавилонського календаря?

      Видалити
    4. Я имею в виду, что из Левит 23:23 Йонатан не мог сделать вывод, что Тишре - это первый месяц древних. У него были какие-то другие основания.

      Видалити
    5. О связи жреческого календаря с вавилонским я когда-то давно читал интересную статью Bernard R. Goldstein и Alan Cooper "The Festivals of Israel and Judah and the Literary History of the Pentateuch".

      Видалити
    6. Я цю статю не знайшов. Але чомусь не сумніваюсь, що її автори стверджують, що законодавство Кодексу Жерців відображає реалії Ізраїльського та Юдейського царств.

      Видалити
    7. Статья есть на jstor.org. Там можно бесплато зарегистрироваться и воспользоваться функцией "read online".

      Видалити
    8. Якщо повернусь живим, прочитаю.

      Видалити
    9. Еще одна статья о календаре: JOHN H. HAYES "The Beginning of the Regnal Year in Israel and Judah" в "The Land that I Will Show You"
      http://bookfi.org/book/1165744

      Видалити
    10. Наскільки я зрозумів, то автор статті стверджує, що в царський період новий рік розпочинався 1 тішрі. Цей висновок він робить на основі створення паралелі між святом, заснованим Єровоамом у 15 день 8 місяця, та святом інавгурації вавилонських царів. Проте свято, засноване Єровоамом не є інавгураційним святом, а тим же святом шалашів у той період, коли календар Юдеї та Самарії відрізнялись на один місяць через асинхронне додавання 13-го місяця в північному царстві.

      Видалити