14.05.11

Самарянський Господній храм на горі Герізім. Частина 1. Розкопки

Yitzhak Magen "The Dating of the First Phase of the Samaritan Temple on Mount Gerizim in light of the Archaeological Evidence"\


Гора Герізім, відома за арабською назвою Джабал-ат-Тур, розташована з південної сторони від міста Сихему і піднімається на висоту 886 метрів над рівнем моря. Гора Герізім та гора Евал, висотою 930 метрів, є двома найвищими вершинами Самарії. Розкопки у цьому місці були розпочаті на початку 1983 року і тривали безперервно до 2006 року. Розкопки відкрили великі ділянки елліністичного міста, яке займало площу 40 гектарів, самарянську священну ділянку, а також цитадель пізнього римського періоду і ділянку візантійської церкви. Був ще раз розкопаний римський храм Зевсу Гіпсисту, який знаходився на північному схилі гори з північної сторони від міста.

ЧАСТИНА 1. РОЗКОПКИ

Археологічні знахідки на горі Герізім можна розділити на три групи:
(1) священна ділянка перського періоду;
(2) священна ділянка елліністичного періоду;
(3) елліністичне місто.

Самарянська священна ділянка була першою спорудою, яка була побудована на г. Герізім і займала найвище місце цієї гори. Елліністичний період розпочався тоді, коли вперше навколо гори було побудоване місто, яке досягнуло своїх найбільших розмірів у 2 ст. до н.е. Юдейський історик Йосиф Флавій розповідає про те, що храм на г. Герізім був схожий на храм в Єрусалимі (Др. 11.310, 12.255; Ю.В. 1.62). Було виявлено дві головні фази храму: перша фаза характеризується священною ділянкою перського періоду, побудованою в середині 5 ст. до н.е.; а друга фаза датується початком 2 ст. до н.е., часом правління селевкідського царя Антіоха ІІІ Великого, коли були побудовані нова ділянка та новий храм. Цей храм був зруйнований Йохананом Гірканом І.

Священна ділянка
Пропонований загальний план священної ділянки перського періоду
На протязі перського періоду ділянка займала розміри 96 х 98м без врахування воріт. Її західна стіна, яка охороняла її по всій довжині і розтягувалась на 84м, була висотою 2м товщиною 1,3м. Вона була побудована з великого необробленого каміння, виламаного з верхніх шарів скелі, на противагу елліністичній ділянці, яка була побудована з обтесаного каміння, видобутого далеко внизу. У двох кутах західної стіни був розкопаний відкритий двір: південний двір мав розмір 12 х 21,5м, а північний, довжина якого не визначена, мав ширину 12,5м. Не зважаючи на легкий доступ до місця із заходу в західній стіні не було виявлено жодних воріт. Така відсутність воріт може пояснюватись розташуванням Святе Святих, надзвичайно святої задньої частини храму. Я вірю, що самарянське священне місце, відоме сьогодні як «Дванадцять каменів», було розташоване в районі Святе Святих. У центрі північної стіни, яка була довжиною 73м, стояли ворота з шістьма (або вісьмома) камерами, займаючи розмір 14 х 15м. Зі сходу була велика громадська будівля, розміром 11х12м, яка містила тисячі обгорілих кісток від жертвоприношень разом з великою кількістю попелу. Можливо це був «дім решток», який примикав до вівтаря і в якому завершувалось спалювання жертвоприношень. Більшу частину східної стіни ділянки було зруйновано пізнішими будівництвами, як елліністичним, так і візантійським. Через крутий схил зі сходу, східні стіна і ворота елліністичної ділянки були побудовані поверх стіни перського періоду, повністю зруйнувавши її в процесі будівництва. Там були знайдені численні знахідки перського та раннього елліністичного періодів. Ми припускаємо існування камерних воріт зі сходу, схожих на ворота з північної сторони, доступ до яких надавали сходи. Південні ворота також були майже повністю зруйновані елліністичним будівництвом та зміною напрямку входу до священної ділянки. Огорожа перського періоду найбільш ймовірно містила троє камерних воріт: з півночі, зі сходу та з півдня, нагадуючи ворота храму, описаного в книзі Єзекіїля (40:10-16), який служив зразком для храму, побудованого при поверненні вавилонських вигнанців. Храм, побудований при поверненні юдейських вигнанців, в свою чергу служив моделлю для храму, побудованого самарянами на г. Герізім.

Ділянка надала тисячі керамічних посудин та обгорілих кісток від жертвопринесень – овець, кіз, корів та голубів. Монети перського періоду, керамічні посудини та вуглецевий аналіз місця дає нам можливість віднести першу фазу храму до середини 5 ст. до н.е. Цей храм був діючим приблизно 250 років, аж до заснування нового храму в елліністичний період.

Ділянка елліністичного періоду
Реконструкція священної ділянки еліністичного періоду
Велика розкішна ділянка з стінами, товщиною 2,6м, була побудована на початку 2 ст. до н.е. разом з білим храмом, побудованим з обтесаного каміння, що стояв у її центрі. Цей храм стояв близько 90 років аж до свого зруйнування в кінці того ж століття. (Храм і вся ділянка були вирівняні з землею тоді, коли в тому самому місці була побудована візантійська церква зі своєю навколишньою ділянкою). Збереглись тільки зовнішні стіни елліністичного храму. Елліністична ділянка розміром 136 х 212м не була скопійована з Єрусалимського храму, а включала грецькі архітектурні елементи, які не були присутні у першій фазі. Були розширені тільки зовнішні границі ділянки, в той час як центральна частина зберегла свої первинні розміри, та додано багато навколишніх будівель та цитаделей. Західна стіна залишилась такою ж, але з допоміжною зовнішньою оштукатуреною стіною. Західна стіна другої фази, як і її попередниця, не містила воріт. Форма південного крила ділянки різко відрізнялась від південної ділянки першої фази, тому що були додані великі громадські будівлі. Вхід ділянки був пересунутий на захід; входити допомагали вражаючі сходи шириною 9м, від яких збереглись сім сходинок. Сходинки піднімались до вимощеного майдану, який був звернений на північ, до храму. Навпроти сходів були побудовані квадратна вежа розміром 8,5 х 9м, захищена воротами, а біля воріт був збудований укріплений комплекс розміром 38 х 39м з оштукатуреними з двох сторін стінами, товщиною 3м, який дозволяв контролювати людей, що входили у священну ділянку.
Прото-іонічні капітелі із залишків храму перського періоду
Далі на південь були побудовані великі громадські будівлі, які обслуговували храм та людей, що заходили в будівлю. Північна стіна комплексу, що збереглась на всю свою довжину, містила північні ворота, що були побудовані біля воріт перського періоду. Елліністична стіна, яка зовні впиралась у стіну перського періоду, була оснащена у північно-західному куті укріпленою вежею, побудованою з великого каміння. Попередні шестикамерні ворота були замінені меншими, хоча й пишними, воротами. Вони містили тільки чотири камери, кожна з яких була вимощена дрібно встановленими кам’яними плитами і мала розмір 2,5 х 3м, розширюючись до загальної довжини 10м. Вхід мав ширину 3,6м. Ворота були побудовані з північної сторони від попередніх воріт, мабуть для того, щоб зробити можливим вхід у ділянку у той час, коли велось будівництво.

Південна стіна ділянки, побудована на крутому схилі, була довжиною 93м. Великі ворота в її центрі розміром 10 х 14м містили чотири камери та вхід, шириною приблизно 4,7м. Північно-східний кут був побудований із спеціального великого каміння, яке заглиблювалось глибоко у землю. Велика цитадель у південно-східному куті, побудована навколо центрального двору розміром 24 х 25м, мала особливо товсті стіни і була висотою два або, можливо, три поверхи. У її центрі повністю збереглась велика приймальня. Східне крило ділянки було оснащене подвійним укріпленням з масивними підпірними стінами; його конструкція утворювала великий двір, де зупинялись паломники перед входом у храм.

Східні ворота, які служили для паломників, що прибували з Сихему, з північної сторони піднімались до широких сходів, довжиною 34м, в той час як з південної сторони вони обмежувались товстими підпірними стінами та колосальною охоронною вежею. Різницю висоти 15,5м між нижчим і вищим рівнями перетинали загалом близько 57 сходинок. Сходи були шириною 23м у своєму нижньому кінці. Сходи спускались до вишуканих двокамерних воріт, які зачинялись за допомогою двох дерев’яних дверей з латунними петлями, які збереглись на своєму місці. Нижня частина вулиці, яка вела від воріт на північ, розширювалась до ширини 16м.

Знахідки, які підтверджують існування Господнього Храму на горі Герізім.
Напис "... син жерця Пінхаса ...їх брати жерці..."
Численні знахідки з священної ділянки доводять існування Господнього Храму. При розкопках були виявлені десятки майстерно витесаних каменів однакового розміру, оздоблених мітками майстрів по каменю, були демонтовані зі стін храму і виявлені при розкопках. Це витесане каміння, що використовувалось у приватних та громадських будівлях на г. Герізім, перш ніж з’явилось на цьому місці було добуте за межами г. Герізім. Уламки доіонічних чи еолійських капітелей належать попередньому храму перського періоду.

Напис "Той Йосип, що запропонував своїй дружині і синам перед Ягве в Храмі"
 Написи, знайдені на г. Герізім, є найбільш яскравими свідченнями існування храму. Деякі містять титули жерців, які служили в якості релігійних функціонерів, в той час як інші містять написи «перед Богом у його місці», «перед Богом» або «перед Ягве», які завжди вказують на храм. Ще один напис на івриті відзначає «те, що Йосиф запропонував своїй дружині та синам перед Ягве в Храмі». Ще інший напис згадує «дім жертвоприношень», вираз, який є паралельним виразу, що використовується для храму в Єрусалимі (2Хр. 7:12). Напис  палеоєврейським письмом містить фразу «Всевишній Бог», яка є епітетом Ягве на грецькій мові. 
Тетраграма "יהוה"
Можливо найбільш захоплюючою знахідкою є маленький золотий дзвіночок з срібним язичком з кайми ефоду первосвященика (Вих. 28:33-35).

Елліністичне місто

Місто було засноване на південному хребті гори, навколо священної ділянки перського періоду, яка була побудована на підвищенні, що височіло над Сихемом та східною долиною. До міста вели дві центральні дороги: одна дорога, яка забезпечувала зручний прохід на захід з Сихему до римського храму, та інша дорога – зі сходу вздовж траси, яка облягала Сихем з півдня. Місцевість г. Герізім, на якій знаходилось місто, не надавало жодних природних переваг: воно було побудоване на високій пустельній вершині без природних водних джерел і було далеким від центральних шляхів Самарії. Це підтверджує припущення про те, що місто було засноване з ритуально-релігійною метою навколо священного місця і було храмовим місцем, заселеним жерцями.


Місто займало площу близько 500 х 800м (приблизно 40га). Більшість житлових кварталів було побудовано з південної та західної сторони через плавний спуск гірської породи у цих напрямках. З північної сторони будівлі були рідкісними, а через дуже крутий спуск з східного боку фундаменти будівель повинні були бути дуже міцними і широкими, тому з цього боку кількість жител була дуже обмеженою. Місто не було оточене стіною, і тому границі міста не були чітко визначені наперед стінами та вежами. Його розташування не виявляє міського планування, місто поступово розширювалось, інші будівлі, вулиці та квартали були побудовані без будь-якого видимого порядку. Відсутність стіни перешкоджала обороняти місто під час завоювання Маккавеїв, і захисники міста були змушені зводити барикади та окремо укріплювати кожну вулицю та кожне житло. Загородження, яке оточувало храм, було єдиною укріпленою частиною міста під час другої фази храму, в елліністичний період.

Для цілей нашого опису ми розділили місто на наступні житлові квартали: 
·         південний квартал (найбільший) і цитадель з південної сторони міста;
·         південно-західний квартал та особняк;
·         південний схил;
·         північний квартал;
·         північно-західний квартал.
Частина південного кварталу
Південний квартал розташований на південній околиці міста та оточений імпровізованою стіною, сформованою стінами зовнішніх житлових будинків, які примикали одне до одного. Довжина кварталу із сходу на захід була приблизно 300м, а його ширина від півночі до півдня – біля 120м. Цей густо заселений квартал був розділений центральним проходом, який починався біля південних двокамерних воріт і закінчувався біля двох великих майданів. До нього на сході і на заході приєднувались алеї, які вели до осель. Ворота були оточені двома великими громадськими будівлями, які були побудовані навколо центрального двору та мабуть були приєднані до воріт. Розкопки недалеко від воріт виявили цитадель, яка простягалась від південної стіни, яка в свою чергу була утворена зовнішніми стінами міських осель. Ще одна група будівель, включаючи центральний будинок та навколишнє сховище, була виявлена на північний схід від міських воріт. Центральна споруда, що оточувала великий двір, містила велику приймальню з двома колонами з дорійськими капітелями, які у своєму фасаді утворювали портик. Цитадель з чотирма вежами була виявлена біля 180м на південь від міської стіни, в кінці вітки біля шляху, який піднімався до г. Герізім  зі сходу.
Західний квартал
Розкопки на г. Герізім розпочались у 1982 році у західному кварталі і відкрили великий густозаселений житловий квартал. Цей квартал на рівні землі на 5м вищий від рівня землі південного кварталу, від якого він був відокремлений піднятою кам’яною прірвою, оточеною стіною із зовнішніх жител. Оселі, які були відкриті, побудовані на обох сторонах східно-західної вулиці, розміром біля 2 х 75м. Дев’ять споруд були виявлені вздовж вулиці, деякі великі та вражаючі, а інші - більш скромні. Із західної сторони від священної ділянки була розкопана оселя вельможі, подібної якій до цих пір не знайдено ніде в цьому місці. Побудована на крутому схилі, особняк складається з трьох різних частин: олійний прес, житлова та торгівельна кімнати та розкішна житлова споруда.


Східна частина міста відрізнялась загрозливими схилами, які перешкоджали заснуванню житлового кварталу. Через заборону Селевкідської влади на розбудову міста, круті схили не були використані для того, щоб звести підсилені стіни. Замість оборонної стіни були побудовані високі громадські споруди. Дві споруди цього типу були виявлені на східному схилі на південь від священної ділянки: одна – мала споруда у верхній частині східного схилу; та інша – велика будівля, доступ до якої був забезпечений широкими сходами, які спускались із заходу на схід.

У кварталі з північної сторони від священної ділянки була виявлена оселя, що збереглася до другого поверху. Ідентична по плану зі спорудами з інших районів, вона відображає дві будівельні стадії: оселя була побудована у першій стадії, в той час як в другій стадії вона була перетворена в олійний прес, який повністю зберігся. Розкопки також виявили піч для самарянських пасхальних жертвоприношень періоду хрестоносців, яка була побудована з малого, грубо обтесаного каміння та містила обгорілі кістки овець і оливкові гілки.
Центральний двір з олійним пресом
Житловий та робітничий квартали, засновані на околицях елліністичного міста, були виявлені в північно-західній частині міста, в районі сучасного самарянського кварталу. Були виявлені дві групи будівель: одна є продовженням елліністичного західного кварталу, а інша – близько 70м на захід за межами офіційних границь міста. Останні використовувались як склади, житла, майстерні та містили олійні преси.

Продовження у частині 2. Датування першої фази храму та прилеглої ділянки.

3 коментарі:

  1. Немного не поняла, так при персах в храме приносили жертвы всесожжения или нет?

    ВідповістиВидалити
  2. Анонім27.05.11, 22:33

    Скоріш за все - так.

    ВідповістиВидалити
  3. Надо будет разведать детальнее этот вопрос, слегка подозрительно.

    ВідповістиВидалити