11.03.12

Закладення основ храму Зоровавелем

В третій главі Книги Ездри розповідається про те, як після повернення з Вавилону юдеї на чолі з Зоровавелем та Ісусом побудували жертівник і відновили жертвоприношення Богу Ягве. Після відзначення релігійних свят вони приступили до відбудови храму. 

Спочатку привезли дерево з Ливану, яке їм видали згідно наказу царя Кіра. Жерці почали будівництво храму, заклали його основи (фундамент). Після закладення основ жерці з сурмами і левіти з цимбалами почали славити Господа, хвалити його та дякувати йому за заснування основ храму. Серед присутніх були також і ті люди, що на власні очі бачили попередній храм Соломона. Вони плакали від радості, а дехто просто голосно радів. На цей шум прийшли вороги (автор відкрито натякає на самарян), які захотіли взяти участь у відбудові храму. Але Зоровавель відмовив їм. Внаслідок цього вороги почали заважати юдеям будувати храм і відновлення храму затягнулось на весь час правління царя Кіра аж до правління царя Дарія.

Передчасне святкування

В сюжетній лінії цієї розповіді про закладення основ храму є незрозумілою одна річ. Що так радісно святкують юдеї з сурмами та цимбалами? За що так дякують Богу? З чим старці порівнюють попередній храм Соломона? Згідно сюжетної лінії Книги Ездри вони всього лишень заклали фундамент, а радіють так, наче храм вже збудований.

Відповідь на це питання може підказати Книга пророка Огія. Вона містить дуже схожий сюжет. В цій книзі Господь дає наказ юдеям відбудувати свій храм в Єрусалимі. Мешканці Юдеї разом зі своїм намісником Зоровавелем за декілька тижнів відновили храм. Після цього Бог звертається до них:

Хто серед вас залишився, що бачив цей дім у першій його славі? А яким ви бачите його тепер? Чи ж не є він проти того, як ніщо в ваших очах?

Згідно сюжету Книги пророка Огія юдеї відбудовують храм. Після закінчення будівництва Господь просить тих людей, що бачили попередній храм, порівняти новий храм з старим. Новий храм є значно меншим та скромнішим. Але Господь обіцяє юдеям, що слава цього другого храму буде ще більша, ніж слава попереднього.

Сюжет Книги Ездри, де старці порівнюють новий храм з попереднім, напряму взятий з Книги пророка Огія. Але на який храм вони дивляться у книзі Ездри? Адже закладений тільки фундамент.

Свідчення Другої книги Ездри

В цьому нам допоможе Друга Книга Ездри. У відповідному місці, де в канонічній книзі йдеться про закладення основ храму, в Другій книзі Ездри стверджується (2 Ездри 5:55-62):

І поклали основу божого храму в день нового місяця в другому місяці другого року по приході до Юдеї і Єрусалиму. І поставили левітів від двадцятилітніх над господніми ділами. 
І встав Ісус і сини і брати і Кадміїл брат і сини Ісуса Імадавуна і сини Йода, сина Іліядуна, з синами і братами, всі Левіти, однодушно наставлені над тими, що робили діла в господньому домі.
І збудували будівничі Господній храм. 
І встали зодягнені жерці з трубами і музиками і левіти, сини Асафа, маючи цимбали, співаючи Господеві, і прославляючи за Давидом царем Ізраїля. І заспівали пісні, визнаючись Господеві, бо його доброта і слава на віки в усьому Ізраїлі. І ввесь народ трубів і кричав великим голосом, славлячи Господа за відновлення Господнього дому
І прийшли до цієї будівлі дехто з жерців, левітів і начальників за їхніми батьківщинами, старшини, що бачили попередній дім, з криком і великим плачем і багато з трубами і радістю і великим криком, так що народ не чув труб через плач народу, бо народ дуже трубів, так що чути було далеко. 

Отже, сюжетна лінія в Другій книзі Ездри така:

1. Юдеї заклали основи храму.
2. Жерці та левіти почали будівництво.
3. Побудували храм.
4. Почали святкувати завершення будівництва. 
5. Старійшини, що бачили попередній храм, при спогляданні нового храму плакали від радості. 

Сюжетна лінія Другої Книги Ездри є природною і логічною. Ймовірно, що в цій книзі збереглось первинна форма історії про закладення основ храму. А в канонічній книзі відбудова храму була замінена на проміжну дію – заснування храму (закладення фундаменту). 

Продовження історії

Історія про закладення основ храму вже містила в собі й опис завершення процесу будівництва, і навіть його відсвяткування. Але в наших обох книгах Ездри історія будівництва храму не закінчується. Невідомі вороги постійно заважають закінчити будівництво, виникають нові труднощі, приймаються нові рішення. Чому?

При створенні обох книг Ездри невідомі біблійні автори намагались зібрати разом різноманітні історії, розповіді та легенди про повернення з полону та відновлення Єрусалиму з його храмом. Тому поєднували сюжети різних історій в одну тривалу сюжетну лінію. Якщо первинні, самостійні історії не містили явних протиріч, то вони поєднувались разом шляхом створення переходів з однієї історій в іншу. Якщо ж історії містили явні протиріччя, які в одній книзі не могли існувати разом, то біблійним авторам та редакторам доводилось вносити правки, переробляти або видаляти частини самостійних історій. В результаті утворювалась довготривала сюжетна лінія. 

Переміщення історій

В обох книгах закладення основ храму відбувається у другий рік після повернення з полону. Тільки в канонічній Книзі Ездри ця подія відбувається в часи царя Кіра, а в неканонічній Другій книзі Ездри – в часи правління царя Дарія. Відповідно, в Книзі Ездри закладення основ храму відбулось в другий рік правління Кіра, а в Другій книзі Ездри – в другий рік правління Дарія. Яка дата є первинною?

Однозначно відповісти неможливо. Але необхідно звернути увагу, що історія про закладення основ храму наслідує розповідь Книги пророка Огія. У цій книзі будівництво храму відбувається у другому році правління царя Дарія. Тому можна припустити, що в нашій історії також первинною датою є часи Дарія. Ще одним аргументом на користь такого припущення є те, що на початку процесу будівництва храму юдеї отримують з Ливану дерева згідно наказу царя Кіра. Але в нашій канонічній книзі Ездри немає згадування цього наказу. Проте він міститься в Другій книзі Ездри. І належить цей наказ не Кіру, а царю Дарію.

Проте більш ймовірно, що переміщення історій здійснювалось у зворотньому напрямку - з часів Кіра в часи Дарія. Як би там не було, вже на ранньому етапі розвитку Книги Ездри відбулась переробка історій, пов'язаних з початком повернення з вигнання та відбудовою храму в Єрусалимі. Подій з часів одного царя були переміщені в часи іншого. Навіщо?

Можливою відповіддю є те, що історичні знання деяких авторів книги суттєво відрізнялись від історичних знань інших авторів.   

Дарій Мідянин

В пророцтвах про закінчення вавилонського полону та повернення з вигнання передбачалось майбутнє падіння Вавилону. Передбачалось, що вавилонський полон буде тривати 70 років, а після закінчення цього строку Господь вчинить суд над Вавилоном, і він буде зруйнований. Це майбутнє падіння Вавилону сприймалось як Боже покарання, а людина, яка зруйнує його, буде інструментом в руках Бога Ягве. 

Вавилон дійсно впав, а Вавилонське царство перестало існувати. Але не через 70 років, а через 49. Проте всі біблійні автори дійсно вважали, що вавилонський полон тривав 70 років, а падіння Вавилону відбулось через 70 років після зруйнування храму в Єрусалимі. Грецькі історики розповідають нам, що Вавилонське царство впало від руки перського царя Кіра Великого. Відповідно, автори біблійних книг сприймали його як інструмента Бога Ягве у покаранні Вавилону. В Книзі пророка Ісаї перський цар Кір навіть названий Божим помазанником (месією). І як Божий помазанник він дає дозвіл юдеям повернутись та відбудувати зруйнований Єрусалимський храм.

Проте не всі автори біблійних книг поділяли таку точку зору. На підставі аналізу Книги пророка Даниїла можна зробити висновок, що частина авторів біблійних книг вважали, що Вавилонське царство впало від рук Мідії, а не Персії. В Книзі пророка Єремії також передбачалось, що Вавилон зруйнують мідійські царі. Важко сказати на які дані покладались автори Книги Даниїла - на пророцтва Єремії чи ще на якісь додаткові дані, але вони дійсно вважали, що Вавилон впав від рук мідійського царя. В Книзі пророка Даниїла навіть названий цей цар - Дарій Мідянин, син Ахашвероша. Вважалось, що цей міфічний цар керував об'єднаним мідійсько-перським царством раніше від перського царя Кіра, а столицею цього міфічного об'єднаного царства було місто Екбатана в Мідії. Для деяких біблійних авторів саме він був головним героєм. Оскільки він зруйнував Вавилон, то саме він був інструментом Бога Ягве, він був його помазанником. І саме він дав дозвіл повернутись юдеям з вигнання, він дав наказ відбудувати Єрусалимський храм.

Цар Дарій, який фігурує в історії про суперечку трьох охоронців (Історії Зоровавеля), керує Мідією і Персією, дає дозвіл юдеям повернутись, повертає храмовий посуд, пише листи сатрапам з наказом допомогти юдеям у будівництві Єрусалимського храму, - це не перський цар Дарій I Гістасп. Це міфічний Дарій Мідянин, що ніби-то зруйнував Вавилон. Переробка історій про повернення з полону, при якій події з часів одного царя були переміщені в часи іншого, була здійснена людьми, що вважали саме Дарія Мідянина обранцем Бога Ягве.

Але переміщення подій з часів одного царя в часи іншого відбулось лише в деяких рукописах. В інших рукописах збереглась попередня версія. В результаті вже на ранньому етапі розвитку книги Ездри існували дві версії подій. В одній з них відбудова храму Зоровавелем відбулась в часи Кіра, в іншій версії – в часи Дарія. Ці різні версії подій призвели до того, що книга Ездри стала ровиватись у двох редакціях. Одна з цих редакцій стала основою для канонічної Книги Ездри, інша – стала основою для Другої книги Ездри, сьогодні значною мірою недооціненої.

1. Історія Шешбаццара
2. Список вигнанців, що повернулись з Вавилонського полону
3. Історія Зоровавеля
4. Закладення основ храму Зоровавелем
5. Лист самарян до царя Артаксеркса
6. Лист перського сатрапа Таттеная до царя Дарія

Немає коментарів:

Дописати коментар