Показ дописів із міткою Самаряни. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Самаряни. Показати всі дописи

27 липня

Самарянська версія книги Второзаконня та походження книги Второзаконня

Стефан Шорх, університет Мартіна Лютера

З 1953 року, коли був опублікований знаменитий нарис Альбрехта Aльта "Батьківщина Второзаконня", питання про історичне походження книги Второзаконня стало важливою темою у дослідженні Єврейської Біблії. Особливо наголошуючи на концептуальні паралелі між Второзаконням і книгою пророка Осії, Альт стверджував, що Второзаконня було створене не в Юдеї чи Єрусалимі, а в північному Ізраїлі. Хоча це припущення підтримали визначні фахівці з книги Второзаконня, сьогодні теорія Альта є далекою від загальноприйнятої вченими з Старого Заповіту. Однією з основних причин такої ситуації, здається, є одне слабке місце: дослідження Альта не пропонує пояснення того, як ідея централізації культу, що так яскраво виражена в книзі Второзаконня (особливо в главах 12, 14 і 16), підходить до географічної ситуації Ізраїлю. Тому ця проблема здається вартою розгляду і буде в центрі уваги даної статті.

25 грудня

Особливості релігійної культури Самарії на початку періоду еллінізму

Більшість сьогоднішніх теорій про місце та час написання біблійних книг на жаль не підкріплені матеріальними доказами. Археологічні знахідки монархічного періоду (і навіть перського) не містять ні біблійних текстів , ні ознак широкого знайомства жителів Юдеї з біблійними історіями. Найдревнішими біблійними текстами на сьогоднішній день залишаються рукописи Мертвого моря, найбільш ранні з яких датовані 2 століттям до н.е. Тому гіпотези про написання біблійних текстів в Юдеї 10 - 7 ст. до н.є. чи навіть у більш пізній перський період є, по суті, оптимістичними. Біблійні вчені вважають, що до часів найстаріших засвідчених документів (2 ст. до н.е.) біблійні тексти існували вже протягом тривалого часу, однак жодних доказів існування цих текстів до сих пір не виявлено.

Одним з можливих доказів існування біблійних текстів та популярності їх серед народу може бути велике поширення біблійних імен. Велика популярність серед народу біблійних історій та персонажів мала б призвести до збільшення кількості людей, названих на честь багатьох героїв легендарного минулого. Але, на жаль, археологічні дані періоду монархії та перського періоду не виявляють значного поширення імен, пов'язаних з історіями про патріархів, Вихід з Єгипту та Завоювання Ханаану.

Декілька років назад закінчились розкопки на горі Герізім, священній горі самарян. Розкопки виявили багатий археологічний матеріал. На даний час результати розкопок обробляються, систематизуються та, частково, публікуються. Результати розкопок примушують змінити застарілі уявлення про самарян як про секту, що відкололась від юдаїзму в кінці 2 ст. до н.е. Переклад однієї з публікацій я розмістив на цьому блозі - "Самарянський Господній храм на горі Герізім". Пропоную переклад іншої публікації, присвяченої аналізу біблійних імен, виявлених у написах з гори Герізім.

19 травня

Самарянський Господній храм на горі Герізім. Частина 3. Гора Герізім у Птолемейський період

Yitzhak Magen "The Dating of the First Phase of the Samaritan Temple on Mount Gerizim in light of the Archaeological Evidence"

Початок у частині 1. Розкопки 

та частині 2. Датування першої фази храму та прилеглої ділянки
Вигляд священної ділянки зі сходу
Повстання проти Олександра Великого у місті Самарії призвело до знищення провінції Самарія та її столиці. Самаряни втратили свою політичну та військову свободу разом з правом провінції карбувати монети, яке вона мала в перський період. Проте керамічні та нумізматичні докази свідчать про безперервне існування священної ділянки, яка не була покинута в результаті повстання. У Птолемейський період на г. Герізім почалась хвиля будівництва, був побудований південний квартал, а також можливо інші споруди навколо священної ділянки. В перський період самарянське релігійне керівництво проживало у місті Самарія разом з політичним керівництвом провінції. Доказів того, що намісник Самарії виконував також обов’язки первосвященика в храмі на г. Герізім немає, за винятком згадування Йосифа Флавія (Др. 11.310) про обіцянку хоронянина Санваллата своєму зятю Манасії забезпечити йому світську владу разом з посадою первосвященика. Син Санваллата міг служити жерцем  на г. Герізім, про що на мою думку свідчать Елефантинські папіруси. Після зруйнування міста Самарії та відміни самарійського самоврядування жерці стали керівним класом серед людей Самарії, які тепер були зосереджені навколо храму на горі Герізім. Первосвященик став головою теократичної області. В результаті зруйнування міста Самарії Олександром Великим всі жрецькі релігійні функціонери залишили місто та переїхали на г. Герізім. Таким чином гора Герізім стала релігійним, національним, економічним та політичним центром самарян протягом Птолемейського періоду. Після свого повстання та зруйнування Самарія стала македонським містом. В той самий час г. Герізім та її храм продовжували існувати та процвітати як центр самарян, що вірили в Ягве.

16 травня

Самарянський Господній храм на горі Герізім. Частина 2. Датування першої фази храму та прилеглої ділянки

Yitzhak Magen "The Dating of the First Phase of the Samaritan Temple on Mount Gerizim in light of the Archaeological Evidence"

 Початок у частині 1. Розкопки
Вигляд священної ділянки з півночі
Розкопки на г. Герізім, які проводились протягом 23 років, принесли десятки тисяч знахідок, таких як керамічні, кам’яні, металеві та скляні посудини, та більш ніж 14 000 монет. Ці багаті знахідки дають нам можливість відновити історію цього місця з великою степеню достовірності: коли воно було засноване та коли зруйноване. У цьому нарисі я не буду в подробицях описувати всі знахідки, виявлені у цьому місці, тому що більшість все ще проходить різні стадії обробки для остаточного опублікування. Тим не менш, навіть на цій стадії дослідження вже можна зробити декілька хронологічних спостережень, які проллють світло на загальні історичні рамки історії цього місця, особливо його першої фази.

Загальний план священної ділянки перського та елліністичного періодів
Цей розділ присвячений перському періоду з метою припинення довготривалої суперечки про витоки Самарянського Храму в цьому місці. Я передбачаю, що представлення керамічних знахідок, монет та вуглецевий аналіз кісток та останків жертвопринесень надійно датуватимуть будівництво першої фази храму серединою 5 ст. до н.е., а не кінцем 4 ст. до н.е. – часами Олександра Великого (Македонського) – як стверджував Йосиф Флавій (а за ним і вчені).

14 травня

Самарянський Господній храм на горі Герізім. Частина 1. Розкопки

Yitzhak Magen "The Dating of the First Phase of the Samaritan Temple on Mount Gerizim in light of the Archaeological Evidence"\


Гора Герізім, відома за арабською назвою Джабал-ат-Тур, розташована з південної сторони від міста Сихему і піднімається на висоту 886 метрів над рівнем моря. Гора Герізім та гора Евал, висотою 930 метрів, є двома найвищими вершинами Самарії. Розкопки у цьому місці були розпочаті на початку 1983 року і тривали безперервно до 2006 року. Розкопки відкрили великі ділянки елліністичного міста, яке займало площу 40 гектарів, самарянську священну ділянку, а також цитадель пізнього римського періоду і ділянку візантійської церкви. Був ще раз розкопаний римський храм Зевсу Гіпсисту, який знаходився на північному схилі гори з північної сторони від міста.

ЧАСТИНА 1. РОЗКОПКИ

Археологічні знахідки на горі Герізім можна розділити на три групи:
(1) священна ділянка перського періоду;
(2) священна ділянка елліністичного періоду;
(3) елліністичне місто.

Самарянська священна ділянка була першою спорудою, яка була побудована на г. Герізім і займала найвище місце цієї гори. Елліністичний період розпочався тоді, коли вперше навколо гори було побудоване місто, яке досягнуло своїх найбільших розмірів у 2 ст. до н.е. Юдейський історик Йосиф Флавій розповідає про те, що храм на г. Герізім був схожий на храм в Єрусалимі (Др. 11.310, 12.255; Ю.В. 1.62). Було виявлено дві головні фази храму: перша фаза характеризується священною ділянкою перського періоду, побудованою в середині 5 ст. до н.е.; а друга фаза датується початком 2 ст. до н.е., часом правління селевкідського царя Антіоха ІІІ Великого, коли були побудовані нова ділянка та новий храм. Цей храм був зруйнований Йохананом Гірканом І.