Раскопанная Библия. Глава 6

Одно государство, одна нация, один народ? (930-720 гг. до н.э.)

Ход истории Израиля (как нам об этом серьезно сообщают книги Царств) движется с почти трагической неизбежностью от единства к расколу, и от раскола к национальной катастрофе. После славного царствования Давида и Соломона, когда всем Израилем правили из Иерусалима, и бывалого периода беспрецедентного процветания и могущества, племена северного нагорья и Галилеи, сопротивляясь налоговым требованиям сына Соломона Ровоама - гневно отделяются. Далее следуют двести лет разделения и ненависти между братьями с независимыми израильскими царствами, Израилем на севере и Иудеей на юге, периодически готовыми перегрызть друг другу глотки. Это рассказ о трагическом отделении, жестокости и идолопоклонстве северного царства. Там, согласно библейским рассказам, основается новый культовый центр, конкурирующий с Иерусалимским Храмом. Новые северо-израильские династии, соперники дома Давида, жестоко приходили к власти одна за другой. Со временем за свою греховность северяне заплатят окончательным наказанием - разрушением своего государства и изгнанием десяти северных племен.

 

Іван Франко "Сотвореннє Сьвіта"

Вирішив викласти працю українського письменника Івана Франка, написану більше 100 років назад, під назвою "Поема про сотворення світу". Підійде в якості лікбезу з біблеїстики. Працю подано мовою оригіналу, такою, якою вона була сто років назад.

І. Боротьба Віри з Наукою

Наші поборники правовірности, а властиво темноти та безмисности серед народа, дуже сердять ся на нас, що ми силкуємо ся не лише осьвіченим верствам, але й простому народови подавати здобутки, новочасної науки. Особливо не люблять ті праведники, коли згадати за Дарвіна, хоча жаден з них певно не пробував читати Дарвінових писань.

Сердить їх у Дарвіна — і се справді сьмішна й сумна річ — не те, що є в його писаннях, а більше те, чого в них нема, але що инші виводили з них. Коли який панотчик із тих нових та ярих, що нюхали так званої римської науки (наукою можна назвати її з таким самим правом, як чемерицю пашею), згадає про Дарвіна, то зараз певно почуєте від нього слова:

«Дарвін! Ага, то той безбожник, що поважив ся доказувати, буцїм то чоловік походить від мавпи!»

Тим часом хто читав пильно Дарвінові писання, той знає, що Дарвін зовсїм не був безбожником, а тільки так званим аґностиком, що по свойому був чоловік глубоко релїґійний і зовсїм не говорив анї не навчав, що чоловік походить від мавпи, а тільки доказував, що теперішні люди походять від якихось предків, що в будові свойого тїла мали богато спільного з теперішнїми мавпами, або иншими словами, що теперішнї люди і теперішнї мавпи мали колись перед мілїонами лїт спільних предків.