16.02.11

Короткі коментарі до книг Ездри та Неємії

Повернення єврейських вигнанців з полону описані в книгах Ездри та Неємії.

Сюжет книг

В книгах розповідається, що після завоювання Вавилону перським царем Кіром ІІ він видав указ про відбудову Храму Ягве в Єрусалимі та дозвіл всім бажаючим повернутись в Юдею. Цар Кір віддав також храмовий посуд, який вивіз вавилонський цар Навуходоносор у 586 році до н.е. Після цього велика кількість еврейських вигнанців зібралась в дорогу та повернулась в Єрусалим. Кількість тих, хто повернувся, вражає - майже 50 тис. людей. Після цього лідери єврейської громади Зоровавель та Ісус побудували жертівник та здійснили жертвоприношення, відсвяткували релігійні свята та приступили до відбудови храму. Місцеві мешканці (самаряни) хотіли допомогти їм у відбудові храму, але Зоровавель та Ісус відмовили їм. Через це самаряни почали заважати будівництву, писали листи до перських царів, в результаті будівництво було зупинене весь час правління Кіра, Артаксеркса аж до правління царя Дарія. Лише в часи Дарія будівництво храму було закінчене - у шостому році правління.

Пізніше, в часи іншого Артаксеркса з Вавилону прибула інша група вигнанців на чолі з великим учителем Мойсеєвого закону Ездрою. Ездра приніс з собою книгу Закону Мойсея, (Пятикнижжя). Ще через деякий час з Вавилону прибула інша група вигнанців та чолі з новим намісником Юдеї Неємією. Новий намісник відбудував міський мур з баштами та повставляв ворота. Неємія разом з Ездрою запровадили в життя закони Мойсея, одним з який була заборона змішаних шлюбів. В результаті євреї відділились від сусідніх народів, вигнали своїх жінок інших національностей та стали жити за законами Мойсея.

Таку картину малюють нам розповіді книг Ездри та Неємії.

Загальне враження від розповідей книг

В цілому розповіді книги не справляють враження історичних.  Накази царів про відбудову єрусалимського храму, в яких єврейський бог Ягве визнаний Богом Небес, що дав царю Кіру всі земні царства, гіперболізоване спонсорство перських царів у будівництві храму більше схожі на юдейську пропаганду, ніж на опис історичних подій. Наприклад, у главі 8 книги Ездри розповідається про коштовності, які подарував перський цар Артаксеркс єрусалимському храму Ягве. Згідно переліку скарбів вага подарованого срібла становить 750 талантів (близько 12600 кг),  золота 100 талантів (1680 кг), окрім того, цар подарував велику кількість храмового посуду. І весь цей скарб несуть тільки 12 жерців.

В главі 2 Книги Неємії розповідається про те, що Неємія був чашником царя Артаксеркса. Одного разу Неємія наливав царю вино, і цар спитав його: «Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця...»  Такий спосіб опису подій з глибокою турботою монарха про сердечні переживання своїх підлеглих нагадує жанр придворного роману, а не розповідь про історичну подію. Більш ймовірно, що така розповідь є  літературним прийомом оповідача, ніж історичною подією.

Книга Ездри справляє враження грубої компіляції, особливо в тій частині, де розповідається про листування між перськими царями та їх підданими. Наприклад, в главі 4 книги Ездри міститься лист до царя Артаксеркса (Езд. 4:11б-16). Проте, не зрозуміло, хто послав листа. В Езд. 4:6 стверджується, що лист послали вороги Юди та Веніамина (тобто самаряни). Але в наступному вірші Езр. 4:7 стверджується, що цей лист написали Бішлам, Мітредат, Товеїл та решта його товаришів. Хто ці люди не пояснюється. Після цього у наступному вірші Езд. 4:8 відправники листа знову змінюються. В цьому вірші стверджується, що його написали начальник Рехум та писар Шімшай та інші їхні товариші. Отже, в цій главі міститься три варіанти авторів листа до царя Артаксеркса.

В наступній главі (Езд.5) розповідається, про те, що Зоровавель та Ісус почали будувати дім Божий. До них прийшли Таттенай, намісник Заріччя, і Шетар-Бозенай та їхні товариші та спитали, хто дав дозвіл на будівництво храму. Далі в Езд. 5:4-5 вміщений маленький уривок якогось листа. Кому він належить і кому адресований, не зрозуміло. Після уривка розповідь продовжується далі.

В главі 6 розповідається про те, що цар Дарій розпорядився шукати наказ Кіра про відбудову Єрусалимського храму. В місті Ектабана в замку Ахметі був знайдений сувій, в якому розповідалось про те, що цар Кір дійсно розпорядився будувати храм в Єрусалимі. В Езд. 6:2б-5 цитується цей сувій, а після цього зразу йде розпорядження царя Дарія до Таттеная і Шетор-Бозеная з дозволом про будівництва храму. При цьому цитування сувою зразу ж переходить у розпорядження царя Дарія, немає ні закінчення сувою, ні початку розпорядження.

Всі ці листування перських царів з своїми підлеглими складають враження грубої нарізки якихось уривків, кожен з яких виглядає скоріше як юдейська пропаганда, а не історичні документи.

Окрім того розповіді книг Ездри і Неємії дуже неоднорідні. Деякі глави написані від першої особи (від Ездри чи від Неємії), в інших главах про цих людей розповідається в третій особі. Цей факт також підтверджує компілятивний характер цих книг.

Протиріччя

1. Хронологічні протиріччя

Загальноприйнятою є така хронологія подій книг:

Перський цар
Роки правління
Події, описані в біблійних книгах
Кір II
559–530 до н. е.
539 р. до н.е. - завоювання перським царем Кіром II Вавилону та наказ про будівництво храму в Єрусалимі.
538 р. до н.е. - повернення першої групи вигнанців на чолі з Зоровавелем та Ісусом, початок будівництва храму.
Камбіз II
530–522 до н. е.

Дарій I
522–486 до н. е.
520 р. до н.е. - наказ царя Дарія I про відбудову храму.
516 р. до н.е. - закінчення будівництва храму. 
Ксеркс I
486–464 до н. е.

Артаксеркс I
464–424 до н. е.
458 р. до н.е. - повернення другої групи на чолі з Ездрою
444 р. до н.е. - повернення третьої групи на чолі з Неємією 
Ксеркс II
424 до н. е.

Согдіан
423 до н. е.

Дарій II
423–404 до н. е.

Артаксеркс II
404–358 до н. е.

Артаксеркс III
358–337 до н. е.

Артаксеркс IV
337–335 до н. е.

Дарій III
335–330 до н. е.

Артаксеркс V
330–329 до н. е.


Але така хронологія містить значні суперечності.

В книзі Ездри 4:6-24 розповідається про те, що самаряни та інші вороги юдеїв заважали їм будувати храм під час правління Кіра, Ксеркса, писали листи до Артаксеркса. І лише при Дарії будівництво храму було відновлене. Але між правлінням Кіра ІІ і Дарія I не було царів Ксеркса і Артаксеркса. Якщо слідувати цій розповіді, то будівництво храму повинне було б завершитись не в часи правління Дарія І, а в часи Дарія ІІ (шостий рік правління Дарія ІІ - 417 р. до н.е.). Знову ж таки в тексті не вказується, в часи якого саме Артаксеркса повернувся Неємія, першого чи другого. Неємія використовує таку хронологію: двадцятий рік Артаксеркса, тридцять другий рік Артаксеркса. З наведеної вище таблиці ми бачимо, що Артаксеркс I правив 42 роки, Артаксеркс ІІ - 46 років, Артаксеркс ІІІ - 21 рік, Артаксеркс ІV - 2 роки, Артаксеркс V - 1 рік.  З усіх царів з коронним ім'ям Артаксеркс більше 32 років правили двоє - перший і другий. Тобто, Неємія міг прибути в Єрусалим як в часи Артаксеркса І (у 444 році до н.е.), так і в часи Артаксеркса ІІ (у 384 році). 

В книзі Неємії, який діяв у Єрусалимі після прибуття Ездри, опис подій здійснений таким чином, ніби ніяких реформ Ездри до прибуття Неємії не було взагалі. Натомість Ездра, який ніби-то прибув задовго до Неємії (на 13 років раніше), на диво застав Єрусалим більш розбудованим, ніж Неємія. Наприклад: Ездра згадує єрусалимські стіни, які були відбудовані лише через 13 років. Він згадує про Егоханана, сина первосвященника Еліяшіва. Цей первосвященник керував храмом в часи Неємії. Як його син міг жити раніше за батька? В загальному, якщо не вдаватись в дрібні деталі, то Ездра застав Єрусалим більш розбудованим містом, ніж Неємія. А мало б бути навпаки. Ці нюанси заставили багатьох дослідників висловити припущення, що Неємія прибув раніше за Ездру. Тобто, Неємія повернувся у 20 році Артексеркса I (у 444 році до н.е), а Ездра - у сьомому році Артаксеркса ІІ (у 397 році до н.е.). Зараз ця точка зору має багато прихильників. Але навіть таке хронологічне зміщення не вирішує всіх протиріч.

2. Текстуальні протиріччя.

Книга Неємії почитається таким описом подій:

«…І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан. І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї. І запитав я їх про юдеїв, що врятувалися, що залишились від полону, та про Єрусалим. А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його спалені вогнем...»

Автор книги Неємії починає свою розповідь так, ніби до нього ніяких інших груп переселенців не було, ніякої іншої діяльності по відбудові Юдеї (храму, міста Єрусалиму) не існувало. Він згадує лише про юдеїв, що залишились з полону. Після прибуття в Єрусалим Неємія пише:

"І прийшов я до Єрусалиму, і був там три дні. І встав я вночі, я та трохи людей зо мною, і не розповів я нікому, що Бог мій дав до мого серця зробити для Єрусалиму. А худоби не було зо мною, окрім тієї худоби, що я нею їздив. І вийшов я Долинною брамою вночі, і пішов до джерела Таннін, і до брами Смітникової. І я докладно оглянув мури Єрусалиму, що були поруйновані, а брами його були спалені огнем. І перейшов я до Джерельної брами та до царського ставу, та там не було місця для переходу худоби, що була піді мною. І йшов я долиною вночі, і докладно оглядав мура. Потім я вернувся, і ввійшов Долинною брамою, і вернувся. А заступники не знали, куди я пішов та що я роблю, а юдеям, і жерцям, і шляхті, і заступникам, і решті тих, що робили працю, я доти нічого не розповідав. І сказав я до них: Ви бачите біду, що ми в ній, що Єрусалим зруйнований, а брами його попалені огнем. Ідіть, і збудуйте мура Єрусалиму, і вже не будемо ми ганьбою!.."

Він не знайомий з діяльністю Зоровавеля, Ісуса, Ездри чи будь-кого іншого по відновленні Єрусалиму. Такі твердження автора книги Неємії перетворюють розповіді книги Ездри про відбудову храму Зоровавелем у відверту вигадку. 
Після  прибуття Неємії в Єрусалим, він застає храм вже відбудованим, але в його розповіді храм  відіграє другорядну роль. Якщо виходити з контексту книги Неємії, то храм відбудували самі місцеві мешканці.

Але суперечності існують не лише між групами текстів  про Неємію та Зоровавеля. Велика кількість суперечностей міститься між різними історіями про самого Неємію. Деякі тексти написані від першої особи (самого Неємії), в інших текстах про Неємію розповідається в третій особі. В Уривку Неєм. 12:10-26 міститься перелік первосвященників, які жили вже після Неємії. Іншою суперечністю є розповіді про кількість мешканців Єрусалиму.

Наприклад, в уривку Неєм. 7:4  розповідається, що «…місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало, і доми не були побудовані.».  Після цього шляхом додавання вірша Неєм 7:5 в розповідь вставляється 2-а глава книги Ездри, в якій дається перелік нащадків юдеїв, «що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною.» Тобто, в малозаселенному Єрусалимі Неємія знаходить книгу, в якій дається перелік тих, хто повернувся з полону (майже 50 тис. людей) різними групами до прибуття Неємії, разом з Неємією та після Неємії. Абсурд. Тим більше кількість вигнанців, що повернулись, є для тих часів просто фантастичною. В своєму дописі Вавилонський полон я навів аргументи, що найбільш точною кількістю вигнаних в полон мешканців Юдеї є дані книги Єремії, а саме - 4600 жителів. Як з 4600 жителів могло повернутись 50 тис. нащадків? Для тих часів такий демографічний ріст був неможливий. Тим більше, що значна кількість нащадків юдеїв залишилась у Месопотамії та не повернулась. Іншим підтвердженням неможливості такої фантастичної кількості людей, що повернулись з Вавилону, є археологічні дані. В середині та кінці 5 ст. до н.е. кількість мешканців всієї Юдеї за різними оцінкамии була 15-30 тис. жителів, з яких 500-2000 проживали в Єрусалимі. Археологічні дані взагалі не показують суттєвого росту населення Юдеї на протязі всього перського періоду (539-332 рр. до н.е.). В археологічних даних Юдеї перського періоду не існує поділу на два періоди (до повернення вигнанців та після повернення). Суттєвий ріст населення Юдеї та Єрусалиму фіксується лише в 2 ст. до н.е. Ізраїльський археолог Ісраель Фінкельштейн, проаналізувавши книгу Неємії та порівнявши її з археологічними даними, у своїй статті "Archaeology and the list of returnees in the books of Ezra and Nehemiah" прийшов до висновку, що перелік населених пунктів, розміщених  у Езд. 2 та Неєм. 7: 6-73, відповідає реаліям не 5 ст., а 2-1 ст. до н.е. Оскільки цей уривок протирічить іншим розповідям книги, то цілком ймовірно, що він вставлений у текст якимось писарем на пізньому етапі формування книг Ездри-Неємії. 

В книзі Неємії 8:13-18 описується  велике святкування свята Кучок (Шалашів) у 444 році до н.е. Розповідь книги також стверджує, що до цього моменту ізраїльтяни не святкували свято Кучок від часів Ісуса Навина. Проте в книзі Ездри розповідається про святкування цього свята у 538 році до н.е. після повернення першої групи вигнанців на чолі з Зоровавелем та Ісусом. Очевидно, що автор книги Неємії не був знайомий з історією святкування свята Кучок (шалашів) книги Ездри.

Іншою суперечністю є розповідь 8-ї глави Книги Неємії про спільну участь Ездри та Неємії у церемонії читання книги закону, хоча всі інші попередні історії розповідали про різний час діяльності цих людей.

Це протиріччя, як і інші хронологічні та текстуальні проблеми, дали підставу дослідникам висунути припущення, що розповіді про Ездру, Неємію та Зоровавеля колись були самостійними історіями, об'єднаними значно пізніше. Об'єднання різних варіантів повернення з вигнання створило багато протиріч, які дослідники не розв'язали до цих пір.

Пропоную розглянути порівняльну таблиця різних груп текстів.


Історії про Зоровавеля та Ісуса
Історії про Ездру
Історії про Неємію
Головний герой
Зоровавель й  Ісус, керівники групи, що повернулась з Вавилону
Ездра, керівник групи, що повернулась з Вавилону
Неємія, новий керівник Юдеї, що прибув разом з озброєним загоном
Сприяння царя
наказ Кіра, заборона Артаксеркса, сприяння Дарія
наказ Артаксеркса
дозвіл Артаксеркса
Посуд храму
видав цар Кір, приніс намісник Шешбаццар
видав Артаксеркс, приніс вчитель Ездра
Дав Неємія
Вороги
Бішлам, Мітредат, Товеїл, начальник Рехум, писар Шімшай та інші самаряни

самарянин Санваллат, амонітянин Товія, араб Ґешем
Головні події
Збудували жертівника, здійснили жертвоприношення справили свято Кучок, побудували храм
Здійснили жертвоприношення, запровадження заборони змішаних шлюбів, поява книги закону, святкування свята Кучок, укладання нового заповіту (заборона змішаних шлюбів, дотримання суботи, запровадження десятини)
Встановив ворота, башти, відбудував мур, встановив закони: прощення гріхів, десятини, суботи

Як видно з таблиці, групи текстів про Зоровавеля, Ездру та Неємію є різними варіантами схожих подій. В кожній історії головний герой приходить з Вавилону, приносить посуд Божого дому, запроваджує нові закони та свята, кожному сприяє якийсь перський цар. Але є й суттєві відмінності. В історіях про Зоровавеля головною темою є відбудова храму, в історіях про Ездру - релігійна реформа, в історіях про Неємію - відбудова міста Єрусалиму.

3. Протиріччя історичним та археологічним даним

У нас немає жодного небіблійного згадування про намісника Зоровавеля, жерця Ездру чи намісника Неємію. Натомість, завдяки папірусам з Елефантини  нам відоме ім’я юдейського намісника 410-400 років до н.е. – це перс Багавах’я. А завдяки археологічним знахідкам нам відомі імена ще двох інших намісників Юдеї перського періоду - Ахазай та Єгоезер. Чому вони не згадані у книгах Ездри та Неємії?

Ізраїльських археолог Ізраїль Фінкельштейн у своїй статті «Jerusalem in the Persian (and Early Hellenistic) Period and the Wall of Nehemiah» стверджує, що стіна, будівництво якої описане в Неєм. 3:1-32, насправді була побудована у 2 ст. до н.е. після повстання Маккавеїв. Але є одна суперечність. В другоканонічній книзі «Премудрість Ісуса, сина Сіраха», датованій 2 ст. до н.е., у частині «Пісня батьків» (глави 44-50) розповідається про історію та біблійні події, з якими був знайомий автор цієї книги. У ній згадується пророк Єзекиїль, згадується Зоровавель, згадується Ісус, син Йоседека. Згадується також відбудова Неємією стіни та воріт Єрусалиму. Це означає, що у 2 ст. до н.е. автор книги вже був знайомий з текстами про відбудову єруксалимської стіни Неємією, тобто стіна вже давно існувала. Відповідно, вона не могла бути побудованою у середині 2 ст. до н.е. 

Якщо звернутись до тексту книги Неємії, то неозброєним оком помітно, що уривок Неєм. 3:1-32 протирічить наступному тексту книги. У цьому уривку мешканці Єрусалиму організованою спільнотою повністю відбудовують міський мур, кожну браму та кожну башту (дивись План Єрусалиму), причому кожен будує навпроти свого дому і до сусіда. Наприклад, як у цьому уривку:

 «А Джерельну браму направив Шаллум, син Кол-Хезеїв, зверхник округи Міцпи, він збудував її, і покрив її, і повставляв її двері, замки її та засуви її, і направив мура ставу Шелах до царського садка, і аж до ступенів, що спускаються з Давидового Міста». (Неєм. 3:15). 

Тобто, мешканці Єрусалиму та околиць повністю відбудовують стіну, відбудовують всі башти, всі ворота, вставляють двері, замки, засуви. Така розповідь протирічить наступному розвитку подій. В продовженні цієї історії виявляється, що стіна насправді ще не збудована, її ще необхідно добудувати, мешканці змушені її добудовувати зі зброєю в руках. В Неєм. 6:1 виявляється, що двері у воротах ще не вставлені, хоча перед тим стверджувалось протилежне. Відповідно, можна зробити висновок, що уривок Неєм. 3:1-32 про організоване будівництво єрусалимської стіни є пізньою переробкою якоїсь іншої історії. У цій попередній, древнішій історії йшлось про будівництво меншої стіни, стіни навколо Міста Давида (на горі Сіон). Лише пізніша рука якогось книжника переробила історію і присвоїла Неємії будівництво іншої великою стіни, яка насправді була відбудована лише у 2 ст. до н.е. Уривок цієї переробленої історії про будівництво великої стіни, датований першим десятиліттям 1 ст. н.е.,  знайдений серед сувоїв Мертвого моря.

План Єрусалиму з детальним переліков воріт та башт
(натисніть на карту для збільшення)

Англійський вчений Лестер Л. Грабб, проаналізувавши тексти листів, що містяться у книзі Ездри, та порівнявши їх з іншими документами перської доби, у своїй книзі "Ezra-Nehemiah" зробив висновок, що жоден з цих листів не є автентичним. Форма, мова та зміст листів характерні для елліністичного періоду 3-1 ст. до н.е. і є скоріше юдейською пропагандою, а не історичним листуванням. Лінгвістичний аналіз книг Ездри та Неємії показує велику кількість запозичень з інших мов: арамейської, перської, грецької. Більшість вчених вважає, що ці книги є доволі пізніми. Найбільш ймовірним часом написання цих книг є 2-1 ст. до н. е. Існує також інший варіант книги Ездри, який зберігся лише у грецькому перекладі. У цьому грецькому перекладі, який називається Другою Книгою Ездри, деякі історії про Зоровавеля набули ще більшого розвитку, а більшість книги Неємії навпаки – відсутня. 

В згаданій вище книзі «Премудрість Ісуса, сина Сираха» поряд із згадкою про Зоровавеля, Ісуса, Неємію нічого не згадується про великого учителя закону Ездру. Цитата:

"Єзекиїл побачив видіння слави - його показано йому на колісниці херувимів, він бо звістив про повідь ворожу і був для тих добрий, чиї стежки - прямі. Про дванадцятьох же пророків: хай їм кості розквітнуть з могили, бо вони Якова втішали й спасли його вірою сподівання. Як Зоровавела нам звеличити, що мов печатка на правиці? А й Ісуса, сина Йоцадака? Дім Божий за днів своїх здвигли й збудували вони святиню Господеві, яка на вічну славу призначена. Та й про Неємію пам'ять велика - він вивів нам повалені мури, поставив ворота й засуви, відбудував нам наші доми. Нікого на землі не створено таким, як Еноха: він бо забраний був із землі. Ніхто не вродився таким, як Йосиф - провідник братів, підпора народу: кості його були в пошані. Сим та Сет між людьми були славні, та Адам - понад кожне живе створіння".  

В цьому уривку також нічого не згадується про пророка Даниїла. Цей факт є одним з багатьох, через які більшість вчених датує написання книги пророка Даниїла після 164р. до н. е. Але відсутність згадки про «великого учителя Закону Ездру, який приніс з Вавилону Книгу Закону (П’ятикнижжя) у книзі «Премудрість Ісуса, сина Сираха» чомусь нікого не наводить на аналогічні думки. 

Розповіді про Ездру у книгах Ездри-Неємії створені вже на завершальному етапі розвитку текстів. Те, що освічений книжник у 2 ст. до н.е. нічого не згадує про таку визначну постать як Ездра, перетворює цю саму постать у досить пізню вигадку (2-1 ст. до н.е.).

Висновок

Книги Ездри та Неємії є збірками різноманітних версій повернення з вигнання та відбудови Єрусалиму, які піддавались численним редагуванням та дописуванням на протязі тривалого періоду розвитку текстів. На сьогоднішній день історії цих книг є продуктом літературного розвитку та фактично не містять під собою жодної історичної основи. Писарі, які створювали тексти цих книг, намагались виконати пророцтво Єремії про 70-літній полон та повернення храмового посуду в Єрусалим, пророцтво Ісаї про царя Кіра - помазанника Ягве, пророцтво Огія про відбудову єрусалимського храму Зоровавелем в часи Дарія, пророцтво Захарії про Ісуса, сина Егоседека, обранця Ягве. На розвиток текстів вплинув також юдейсько-самарянський конфлікт, що виразився у різноманітних антисамарянських історіях. Тому відтворити процес повернення з вигнання та відбудову Юдеї та Єрусалиму за допомогою цих книг неможливо. Ми насправді не знаємо, коли був відбудований Єрусалимський храм. Перше свідчення храму в Єрусалимі - це згадування єрусалимського первосвященника та інших жерців в папірусах з Елефантини, які датовані 407 р. до н.е. Ми насправді не знаємо, як відбувався процес повернення вигнанців з Вавилону. Окрім того, ми насправді не знаємо, коли остаточно сформувався текст П'ятикнижжя. Тому в майбутньому ми змушені будемо покладатись на інші, небіблійні джерела інформації, головним чином на дані археологічних досліджень.

11 коментарів:

  1. >Місцеві мешканці (самаряни) хотіли допомогти їм у відбудові храму, але Зоровавель та Ісус відмовили їм.

    А почему главы поколений Израильских отказывают людям, поклоняющимся тому же Богу, помогать восстанавливать храм?

    ВідповістиВидалити
  2. Анонім30.01.11, 15:49

    Ці тексти створювались десь у 2-1 ст. до н.е. у розпал юдейсько-самарянського конфлікту. Тому ці тексти містять пропагандистську антисамарянську риторику.
    Я схиляюсь до думки, що історія про бажання самарян допомогти у відбудові єрусалимського храму, є не історичною, а пропагандивною.
    Автори книг Ездри та Неємії розпалювали антисамарянську ворожнечу шляхом створення історій про перешкоджання самарян у відбудові Єрусалиму та його храму та інших дрібних деталей. Хоча насправді самарян не дуже хвилював Єрусалимський храм, у них був свій - Сихемський храм на горі Герізім, який існував з середини 5 ст. до 110р. до н.е.

    ВідповістиВидалити
  3. Розмістив частину статті на http://www.jwforum.eu/viewtopic.php?f=61&t=8294

    Для довідки: розділ "Біблійний неокритицизм" цього форуму потребує реєстрації для того, щоб мати можливість читати, тому лінк буде приводити до появи повідомлення "Для просмотра этого форума вы должны быть авторизованы"). Цей форум присвячен діалогу з членами релігійної організації Свідки Єгови та є майданчиком реабілітації тих, хто порвав зв'язки з цією релігійною спільнотою та потребує адаптації до нового життя. Форум збудован колишніми членами цієї організації та підтримується завдяки їх ентузіазму. Власне, на даний час це найбільш популярний та змістовний майданчик екс-Свідків Єгови.

    ВідповістиВидалити
  4. Анонім30.01.11, 21:14

    Дякую, зареєструюсь.
    Чим зможемо, тим поможемо...

    ВідповістиВидалити
  5. >Я схиляюсь до думки, що історія про бажання самарян допомогти у відбудові єрусалимського храму, є не історичною, а пропагандивною.

    -Т.е. восстанавливали Иерусалимский храм только вернувшиеся из плена без помощи местных жителей???

    Все же довольно странная пропаганда, люди хотят помочь построить храм своему Богу, а их за достойное одобрения желание - спроваживают. Но явно смотрится как пропаганда, то, что местных жителей пытаются представить не коренным населением, а завезенным.

    ВідповістиВидалити
  6. Анонім31.01.11, 09:27

    Під місцевими жителями тут маються на увазі самаряни. І полеміка проти місцевих є полемікою проти самарян. Автор, який створив історію про відмову Зоровавеля від допомоги самарян, хотів показати, що самаряни не достойні ввійти в общину Ягве. Тому переніс юдейсько-самарянський конфлікт у минуле, в часи гіпотетичного повернення вигнанців.
    Історія про те, що самаряни не є корінним населенням Ізраїля, є пропагандивним міфом, створеним у часи юдейсько-самарянського конфлікту.

    ВідповістиВидалити
  7. Якщо прочитати Біблію не уривками, а повністтю, не буде виникати таких непотрібних питань.

    ВідповістиВидалити
  8. Прочитайте Біблію не уривками,а повністтю, тоді не будуть виникати такі питання. І, де факти, що в історії все правильно? Може ще скажете, що не ьуло полону Ізраілю? Про це свідчать більше правдивих джерел, і не тільки біблійних і єврейських, які ви називаєте пропагандистськими міфами. Кожні історіки і вчені з кожним роком придимують нові теоріі, факти, твердження, а Біблійні твердження одні, і тому я в сто разів більше вірю Біблійним словам ніж вашим історичним "фактам" і археологічним "винахідам"які з кожним разом змінюються!!!!!

    ВідповістиВидалити
  9. Цей блог не орієнтований на людей, уражених вірусом релігії. Питання віри тут не піднімаються. Тут досліджується біблійний текст.
    Стосовно вавилонського полону.
    Практика депортації підкореного народу була широко поштреною в тогочасному світі. Тому стверджувати те, що полону не було, я б не став. Але інформація про сам полон в біблійних текстах дуже розмита. Опис про депортацію дуже короткий та загальний. Розповідь про життя в полоні (Єзекиїль та Даниїл) взагалі - художня фантастика. Опис повернення з полону містить купу протирічь. Тому я б не сприймав усе на віру.

    ВідповістиВидалити
  10. Анонім22.01.24, 21:19

    До кого писалась книга Ездри і Неемії?

    ВідповістиВидалити