24.10.12

Список вигнанців, що повернулись з Вавилонського полону (доповнений)

В другій главі книги Ездри знаходиться список людей, що згідно наказу перського царя Кіра повернулись з Вавилону в Юдею. В списку вказані керівники юдеїв, поділ людей на родоводи, поділ по місцях походження, поділ по професіях. Вказана загальна кількість вигнанців, кількість їх худоби та рабів. Після повернення в Юдею люди жертвують золото та срібло на відбудову храму та оселяються у своїх містах. А в наступній главі книги розповідається про початок процесу відбудови храму.

Текстуальні проблеми

Цей список, окрім книги Ездри, міститься також в книзі Неємії та в неканонічній Другій книзі Ездри. Причому, в Другій книзі Ездри стверджується, що ці вигнанці повернулись не в часи царя Кіра, а в часи царя Дарія. В цих трьох варіантах списку вигнанців містяться значні відмінності. В них різняться родоводи, числа в різноманітних групах, кількість пожертвуваних грошей, кількість худоби, переставлені місцями деякі групи людей. Всі ці невідповідності носять хаотичний характер. Лише частину з них можна пояснити помилками переписувачів. Тому неможливо визначити який саме список є первинним, а які є похідними від первинного списку. 

В списку вказана загальна кількість вигнанців, яка становить 42360 чоловік. Але в жодному зі списків в обох книгах Ездри та Неємії сумарна кількість різноманітних груп людей не перевищує 34000 чоловік. Таким чином в усіх трьох книгах переліки є неповними, загальна кількість перелічених вигнанців знаходиться в межах 30000 – 34000 чоловік. 

Хронологічні проблеми

Аналіз списку вигнанців виявляє також чимало хронологічних проблем. Так, серед керівників юдеїв, що повернулись в першому році правління царя Кіра (тобто у 538 році до н.е.), після імен Зоровавеля та Ісуса ми знаходимо імена Неємії, який повернувся в часи царя Артаксеркса, що правив набагато пізніше, а також ім’я Мордехая, дядька Естер (головної героїні однойменної книги, події якої також відбуваються в часи Артаксеркса). Окрім того, серед керівників юдеїв вказані Білшам та Рехум, які вказані також в Езд. 4:7-8 серед відправників кореспонденції до царя Артаксеркса. Серед інших імен вказані Делая i Товія. Делая – це син намісника Самарії Санваллата, а Товія - сучасник Санваллата. Ці персонажі згадуються також в книзі Неємії, події якої відбуваються в часи царя Артаксеркса. Таки чином, в списку вигнанців, які повернулись в 538 році до н.е. присутня значна частина персонажів, які в інших місцях книг Ездри та Неємії згадуються в часи перського царя Артаксеркса. Перший з перських царів з коронним іменем Артаксеркс I почав правити через 73 роки у 465 році до н.е. і правив на протязі 41 року. 

Яким чином серед списку юдеїв, що прийшли у 538 році до н.е. в часи царя Кіра, можуть бути присутні люди, що жили в часи царя Артаксеркса, через 73 – 114 років?

Історичні проблеми

Згідно сюжету цього списку величезна кількість вигнанців (42360 чоловік) на чолі з своїми провідниками Зоровавелем, Ісусом, Неємією та багатьма іншими повертаються в Юдею. В цей час в Юдеї немає нікого, земля відпочиває. Після повернення вигнанці доводять свій родовід (те, що вони належать до синів Ізраїля) шляхом надання підтверджуючих записів у книгах родоводу. Свій родовід також доводять і жерці для того, щоб мати право служити в храмі. Після підтвердження свого родоводу вигнанці поселяються в тих містах, з яких вони походять. Згідно такої сюжетної лінії після зруйнування Єрусалиму військами вавилонського царя Навуходоносора у 586 році до н.е. Юдея була пустою та незаселеною. І лише після повернення величезної кількості вигнанців життя в провінції відновилось.

Проте така картина заселення суперечить археологічним даним. Археологи оцінюють кількість населення Юдеї до падіння Єрусалиму в 586 році приблизно в 100 тис. чоловік. Згідно археологічних даних після нашестя Навуходоносора кількість жителів Юдеї зменшилась у 3 рази – орієнтовно до 30 тис. чоловік. Але сама Юдея не була пустою та незаселеною.  Окрім того, на початку перського періоду ніякого зростання кількості жителів Юдеї не спостерігається. Кількість мешканців Юдеї поступово зростає за рахунок природного приросту (через народжуваність). І так продовжується на протязі 300 років. І лише в середині 2 століття до н.е. кількість населення Юдеї суттєво зростає, збільшується кількість міст та сіл, зростає сам Єрусалим.

Порівняння даних книги Ездри з археологічними даними дає підстави стверджувати, що якщо масове повернення з полону в Юдею і відбулось насправді, то воно могло відбутись лише в 2 ст. до н.е.

Ізраїльський археолог Ісраель Фінкельштейн у своїй статті Archaeology and the List of Returnees in the Books of Ezra and Nehemiah стверджує, що значної кількості населених пунктів, згадуваних у переліку вигнанців, у перські часи не існувало. Вони з’явились лише у 2 ст. до н.е. Тому перелік вигнанців, що міститься сьогодні у книгах Ездри та Неємії, не міг бути написаний раніше 2 ст. до н.е.

Древній сирійський переклад книги Ездри та Неємії не містить списку вигнанців ні в першій книзі, ні в другій. Критичний аналіз списку вигнанців дає підстави припусти, що цей список був створений як окрема розповідь про повернення з полону. І ця розповідь була вставлена в книги Ездри та Неємії на досить пізньому етапі розвитку цих книг.

Інтеграція списку в книги Ездри та Неємії

В книзі Ездри список вигнанців вставлений між розповіддю про повернення храмового посуду та початком будівництва храму. В результаті такого розміщення час повернення вигнанців змінився. Якщо без цього списку повернення вигнанців відбулось у середині історії Шешбаццара перед поверненням храмового посуду, то після вставлення списку повернення перемістилось в пізніший період – перед появою Зоровавеля. Але таке розміщення списку створило різноманітні  хронологічні проблеми, а саме: присутність в списку значної кількості людей, що жили та діяли значно пізніше.

Але в книгу Неємії цей перелік попав зовсім іншим шляхом, значно цікавішим. У главі 7 Книги Неємії розповідається, що після будівництва єрусалимської стіни Неємія вирішив переписати всіх мешканців Юдеї. Він зібрав народ, поділив їх на групи і приготувався здійснити перепис, але випадково знайшов старий список тих, хто прийшов раніше в часи Зоровавеля. Цей список і є нашим списком вигнанців. Після знаходження списку Неємія читає його і в ньому знаходить імена тих, хто прийшов з Зоровавелем, Ісусом, Неємією (!) та іншими. Тобто він випадково знаходить список тих, хто прийшов раніше близько 100 років назад, і в цьому списку присутнє його власне ім’я. Яким чином це можливо? Після цитування списку вигнанців події з переписом обриваються і починається розповідь про спільне читання Неємією та Ездрою книги закону.

Розповідь книги Неємії про знаходження списку вигнанців піднімає ще одне питання. Чому Неємія не завершив те, для чого зібрав весь народ Юдеї? Він зібрав їх для того, щоб скласти перелік жителів, що мешкали в Юдеї в часи самого Неємії. Виявлення старого списку нічого не змінило. Йому потрібен був список юдеїв саме його часу, чому ж він не закінчив свою справу і не переписав їх?

Відповідь на це питання прихована у грецькому перекладі книги Неємії, що міститься в Септуагінті. Наведу частковий переклад:


І Бог вклав в моє серце, і я зібрав вельмож, і володарів, і народ у групи.
І я знайшов книгу збору, тих, які прийшли першими, і я знайшов записане в ній: 

«Ось сини країни, які прийшли з полону переселення, яких відселив Навуходоносор, вавилонський цар, і які повернулися до Єрусалиму і до Юдеї, кожен чоловік до свого міста з Зоровавелем й Ісусом, і Неемією, Азарією, Раамією, Реелмою, Нахамані, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Ездрою, Біґваєм, Нехумом, Бааною.
...
А в кінці голови батьківських родів дали до скарбниці на працю:
Неємія дав золота 1000, чаш 50, жрецьких шат 30 …»


В тексті Септуагінти Неємія зачитує 100-літній список, в якому розповідається про те, як сам Неємія здійснив пожертвування в храмову скарбницю. Як це можливо?

Ймовірною відповіддю є те, що список вигнанців, який «знайшов» Неємія, насправді є саме тим списком, який він збирався створити на початку розповіді. Неємія планує здійснити перепис людей Юдеї, збирає всіх людей, ділить їх на групи і переписує. Після цього Неємія жертвує кошти у храмову скарбницю. Саме така сюжетна лінія частково збереглась в тексті Септуагінти. 

Підтвердженням такого припущення є подальша розповідь книги Неємії. Після «знаходження» списку в главі 11 розповідається про заселення відбудованого Єрусалиму. Заселення відбулось таким чином. Шляхом жеребу була визначена десята частина жителів Юдеї, яка повинна оселитись у Єрусалимі. В главі присутній детальний перелік тих, хто переселився в Єрусалим. Їх загальна кількість становить 3044 чоловік. Ця кількість є рівно десятою частиною людей, перерахованих у списку Неємії. Таким чином, перелік вигнанців, що міститься у главі 7 книги Неємії, насправді стосується не часів Зоровавеля, а часів самого Неємії. Неємія переписує людей свого часу, яких є 30447 (або 30439 в Септуагінті), і десята частина цих людей переселяється в Єрусалим.

Біблійний автор, який вставив список вигнанців у книгу Неємії, зробив це таким чином, щоб присвоїти авторство цього списку саме Неємії.

Чому ж тоді в сучасній канонічній Книзі Неємії розповідається про те, що Неємія знайшов список вигнанців, а не написав його?

Узгодження двох різних історій

Книги Ездри та Неємії на протязі певного часу розвивались окремо. Список вигнанців, який раніше був окремою історією заселення Юдеї, спочатку був адаптований до книги Неємії. Потім був вставлений в книгу Ездри перед появою Зоровавеля. Орієнтовно в 2 столітті н.е. книга Ездри та книга Неємії були об’єднані в одну книгу Ездри-Неємії. Грецький переклад того часу фіксує вже одну об’єднану книгу під назвою Ездра β.

При об’єднанні двох книг виникла проблема. В книзі Ездри список вигнанців відносився до часів Зоровавеля, а в книзі Неємії – до часів Неємії. В об’єднаній книзі не міг один і той же список відноситись до різних часів. Тому редактори змушені були внести в текст правки, щоб зняти цю суперечність. В результаті один з редакторів вніс правки в Неєм. 7:5 і замість ремарки про здійснення перепису добавив: «…І я знайшов книгу збору, тих, які прийшли раніше, і я знайшов записане в ній…». Таким чином, список, який раніше в книзі Неємії належав йому самому, став древнім списком тих, хто повернувся раніше в часи Зоровавеля. Саме такий етап розвитку книги зафіксований в перекладі Септуагінти.

Але існує також ймовірність того, що в книзі Ездри існував ще один список вигнанців.

На ранньому етапі розвитку книг розповіді про відбудову Єрусалимського храму, про Ездру та про Неємію розвивались трьома окремими групами текстів. І в кожну з цих груп був поміщений список вигнанців. В Другій книзі Ездри залишився слід від цього переліку (2 Ездри 9:37). При об'єднанні розповідей про відбудову храму з розповідями про книжника Ездру в єдину Книгу Ездри один з списків був видалений.

Нижче представлена модель розвитку книг Ездри-Неємії, побудована на підставі аналізу ідентифікації невідомого персонажу з титулом тіршата різними біблійними авторами.


Дивись також:

1. Історія Шешбаццара
2. Список вигнанців, що повернулись з Вавилонського полону
3. Історія Зоровавеля
4. Закладення основ храму Зоровавелем
5. Лист самарян до царя Артаксеркса
6. Лист перського сатрапа Таттеная до царя Дарія

2 коментарі:

  1. Анонім26.10.12, 16:14

    У меня есть некая идея
    У евреев существует заповедь "Не поминай имя Господа в суе" И как я понял категорично трактовать заповедь из Исхода начали после вавилонского плена и вообще перестали использовать имя Бога .
    Те кто сейчас использую имя ЯХВЕ в служение часто ссылаются на ветхий завет дескать там все песонажи использовали это имя и оно часто употреблялось а нынешний иудаизм катеегорично отказывается от этого.
    Может быть такое явление объясняется тем что в традици израиля до вавилонского плена не было подобной заповеди "Не поминай имя Господа в суе" и поэтому они имя использовали , а точто после плен стали так объяснять эту заповедь может быть косвенно указывает что заповедь Не поминай имя Господа в суе была создана после плена
    КТо нибудь из авторов расматривал этот вопрос?
    ААА

    ВідповістиВидалити
  2. Скорее всего все книги Ветхого Завета были написаны в послепленный период.
    На раннем этапе заповедь обозначала запрет на неправдивую клятву именем Яхве. Но по мере развития идеи о священном имени заповедь начала пониматься как запрет на произношение имени вообще.

    ВідповістиВидалити