Календарна система літописців

 

Опис проблеми

При дослідженні літописів вчені помітили, що величезна кількість подій у різних літописах датована різними роками, переважно з відхиленням 1-2 роки. Намагаючись вирішити дану проблему вчені пропонували різні гіпотези, які могли б пояснити таку різницю в роках. Однією з таких гіпотез є те, що літописці використовували різні календарні системи.

Літописці датували події календарними роками, що відраховувалиь від дати створення світу. Така календарна система використовувалась багатьма православними церквами. Оскільки Київська митрополія відносилась до Константинопольського патріархату, то вчені передбачали, що руські літописці мали б використовувати візантійський календар. Проте, була одна суттєва відмінність. У візантійському календарі світ був створений 1 вересня 5509 року до н.е. Тому в цьому каледарі новий рік починався 1 вересня, а закінчувався 31 серпня.

Пізні літописи, що датуються 16 ст. та пізніше, дійсно використовують календар, що співпадає з візантійським. У цих літописах співпадає кількість років від створення світу та новий рік розпочинається у вересні, як у візантійському. Натомість, всі найдавніші літописи починають новий рік навесні, у березні, а закінчують у лютому. Іншими словами, календарний рік всіх найдавніших літописів відрізнявся від візантійського на півроку. Але було не зрозуміло, як саме він відрізнявся? Він міг випереджати візантійський рік на півроку, а міг і відставати на цей же час.

Відповідно, була висунута гіпотеза, що одні літописці використовували календарний рік, що відставав на півроку від візантійського (його назвали березневим), а інші – календарний рік, що випереджав візантійський на півроку (його назвали ультраберезневим). Ці календарі відрізнялись на 1 рік, що усувало багато хронологічних розбіжностей.

Проте, у літописах датування різних подій відрізняється не лише на 1 рік. Датування великої кількості подій відрізняється на 2 роки, часто зустрічаються відмінності дат на 3-9 років. Такі відмінності неможливо пояснити використанням календарів з використанням березневих та ультраберезневих років.

У науковій літературі, яка досліджує дане питання, можна знайти твердження, що певні календарні роки у літописах є березневими, інші – ультраберезневими. Таке твердження припускає, що різні літописці використовували різні календарі, в яких роки відрізнялись на 1 рік. Проте залишається незрозумілим таке питання. Як це можливо в одному державному утворенні, чи в межах однієї митрополії? На чому побудовані такі твердження?

 

Календарні дати з днем тижня

У літописах зустрічаються календарні дати, в яких додатково вказаний певний день тижня. Використовуючи калькулятор каледарів можна вирахувати роки, для яких підходить таке датування. Багато вчених вже працювали над цим питанням, попрацюємо і ми.

Для аналізу використаємо найдавніші та найбільш поширені літописи: Іпатіївський, Лаврентіївський (Лаврентіївський, Радзивіллівський та Московсько-Академічний рукописи) та Новгородський перший літопис обох редакцій.

У даних рукописах вдалося виявити 173 точні дати, що містять і  календарну дату, і день тижня. З них 97 дат підходять для березневого року, 40 дат підходить для ультраберезневого року, 2 дати – для вересневого. Проте 34 дати не підходять для жодного з них. Результати можна узагальнити в табл.1.

Таблиця 1. Календарні системи, які підходять для точних дат з днями тижня.

Рік, що підходить для дати	Кількість дат	Відсоток дат
Ультраберезневий рік + 2 роки	3	<2%
Ультраберезневий рік + 1 рік	7	4%
Ультраберезневий рік	40	23%
Березневий рік	97	56%
Березневий рік – 1 рік	10	6%
Березневий рік – 2 роки	6	3,5%
Березневий рік – 4 роки	3	<2%
Березневий рік – 5 років	4	2%
Вересневий рік	2	1%
Вересневий рік + 2 роки	1	<1%

Результати перевірки свідчать про наступне. Якщо прийняти, що всі дати є точними, а літописці писали свої літописи безпосередньо під час описуваних подій, то вони справді користувались різними календарними системами. Проте, така ситуація можлива лише в уяві дослідників. На практиці це означає, що літописці жили і використовували різні календарі, в яких поточні роки відрізнялись. Тобто, один чернець жив у 1200 році, інший (в іншому монастирі) у цей же час жив у 1201 році, ще інший – в 1199, ще інший – у ще іншому році. І це в межах одного державного утворення та однієї митрополії. В реальності така ситуація є неможливою, оскільки нормальне функціонування календарної системи можливе лише при її впорядкованості та послідовності. В іншому випадку вона стає віртуальною.

 

Помилки в розрахунках

Єдиними логічним припущенням, чому літописне датування суттєво різниться, є помилки при визначенні дат. В табл.2 представлене сортування точних календарних дат, що вказані у таблиці 1, по календарних місяцях.

Таблиця 2. Частота використання певних місяців у точних датах.

№	Календарний місяць	Кількість дат	Відсоток дат
1.	Січень	8	4,5%
2.	Лютий	29	17%
3.	Березень	26	15%
4.	Квітень	33	19%
5.	Травень	20	11%
6.	Червень	18	10%
7.	Липень	12	7%
8.	Серпень	11	6%
9.	Вересень	5	3%
10.	Жовтень	6	3,5%
11.	Листопад	3	2%
12.	Грудень	2	1%

Як ми бачимо з наведеної вище таблиці, більшість точних дат, що містять вказівки на певний день тижня, поміщаються у проміжку часу від лютого до червня. В інші місяці кількість точних дат суттєво менша. Можна було б очікувати, що більшість таких дат припадуть на літні місяці, оскільки вважається, що основні події розвивались саме влітку. Проте, ми маємо іншу картину. Домінують дати, що попадають у проміжок часу від початку Великого посту до початку Петрівського посту за юліанським календарем. Чому саме вони? Тому що всі релігійні свята у цьому проміжку часу залежать від дати Великодня. Знаючи дату Великодня у певному році (що завжди припадає на неділю), можна розрахувати день тижня, на який припадала певна календарна дата. Найлегше це зробити для дат, що знаходяться у проміжку від початку Великого посту по початку Петрівського посту, оскільки будь-яке релігійне свято у цей період знаходиться на відстані певної кількості днів від Великодня.

 

Пасхальні таблиці

Оскільки у християнській традиції Великдень не прив’язаний до певного календарного дня та має складну формулу розрахунку, для визначення точного календарного дня Великодня використовували пасхальні таблиці, в яких дати великодня були розраховані наперед на десятки років. В них також містились дані, коли Великдень був у минулому. Окрім того, з часом такі таблиці самі перетворювались на історію та розповідали про те, коли Великдень був у минулому.

Якщо укладач чи переписувач літопису зустрічав у літописі календарну дату, що була не дуже віддаленою від періоду Великодня (березня-квітня за юліанським календарем), то маючи таку пасхальну таблицю він міг з досить високою точністю вирахувати, який тоді був день тижня.

Додавання у літопис днів тижня до існуючих дат додавало описам подій точності та створювало ефект очевидця. В детальних описах різноманітних подій міститься велика кількість днів тижня, коли відбулись ті чи інші події. Проте, вони не містять календарних дат, і перевірити їх неможливо. Але сама наявність точних подробиць подій та точного датування включно з днем тижня додає історичним розповідям ваги як таким, що отримані безпосередньо від очевидців подій.

Наведені вище дані, наведені у таблиці 1, свідчать про те, що розбіжність у датуванні найкраще пояснюється помилками літописців при розрахунку днів тижня за допомогою пасхальних таблиць. Причину помилок ми не знаємо, літописці могли помилятись у високосних роках, кількості днів у певному місяці, помилятись при звичайних підрахунках. Залишимо це на їх совісті.

 

Календар літописців

Залишається нерозкритим питання, який же саме календар використовували літописці. Логічно було б припустити, що всі вони жили в спільному просторі, що використовував спільний календар. Проте який? Відповідь на це питання очевидна. Той, який зберігся.

Після монгольського нашестя літописи продовжують використовувати той самий календар, що й при описі подій часів Русі. Використання цього календаря засвідчено аж до середини 15 ст. у всіх північних землях колишньої Русі. В Московському князівстві цей календар використовувався аж до кінця 15 ст. У ньому новий рік розпочинався навесні 1 березня. Проте, у 1492 році (7000 році від створення світу по візантійському календарю) дату початку року було перенесено. Новий 7001 рік розпочався вже 1 вересня 1492 року, скоротивши 7000 рік на півроку. Відтоді календарний рік Московського князівства співпав з візантійським календарем з початком нового року у вересні. З того часу літописи вже використовують вересневий календарний рік.

Оскільки вирівнювання початку років відбулося шляхом скорочення старого календарного року на півроку, то це означає, що календарний рік відставав від візантійського на півроку, тобто, за сучасною термінологією він був березневим. Підтвердженням цьому є результати підрахунків, наведені в табл.1. Використання березневого року засвідчено у 56% усіх дат. Інші результати підрахунків можна пояснити помилками літописців при ретроспективних розрахунках точних календарних дат.

Тому відповідь на питання, які саме календарні системи використовували літописці, має бути однозначна – всі вони використовуали календар з березневим роком, що використовувався у Московському князівстві та його васалах до 1492 року. Рукописи, що були написані після 1492 року, містять календарні роки з вересневим початком року, частина з яких були перенесені у минуле ретроспективно.

 

Виправлення помилок літописів

У літописах залишились свідчення про те, що деякі літописці помічали ці помилки і виправляли їх на інші, що вже точно відповідали березневому року. Наведу один приклад. Мова піде про датування важливої для «болотних» літописців події – вбивства Андрія Боголюбського. Розглянемо відмінності, з якими ця подія датована у різних літописах.

Новгородський перший літопис розповідає, що Андрій був убитий в 6682 році вночі напередодні свята Петра і Павла, яке в юліанському календарі відзначається 29 червня. Конкретний день тижня не вказаний. Згідно березневого літочислення мова йде про 1174 рік.

Новгородський четвертий літопис вказує наступний рік – 6683, проте вказана дата 9 червня. Можлива літера К (20) була втрачена при переписуванні. Згадок про день тижня та свято Петра і Павла немає. При березневому літочисленні мова йде про наступний 1175 рік.

Софійський перший літопис розповідає, що змовники вирішили убити князя в 6683 році в п’ятницю і цієї ж ночі з п’ятниці на суботу пішли на вбивство. Князь помер зранку наступного дня в суботу 29 червня на свято Петра і Павла. Відповідно, у цьому літописі міститься точна дата, яка дає можливість перевірити рік події. При березневому літочисленні 29 червня 6683 року мало б припадати на неділю 1175 року, але в літописі – на суботу (як в 1174 році).

Іпатіївський літопис містить розповідь, що схожа на попередню, проте трохи детальніша та більш розвинена. У цій розповіді міститься додаткове уточнення. Вбивці задумали вбити князя у п’ятницю, в цю ж ніч пішли на вбивство, проте цієї ночі вони до князя не дійшли – злякались та повернулись назад. Наступної ночі, з суботи на неділю, вони пішли знову, і цей раз вже вдало. Князя убили і він помер зранку в неділю (а не в суботу) на Петра і Павла. Це датування Іпатіївського літописи точно співпадає з 29 червня (Петра і Павла) березневого 1175 року. Можна зробити припущення, що введення додаткових художніх елементів, що змістити день убивства князя Андрія Боголюбського, було покликане виправити календарну помилку попереднього літописця.

Лаврентіївський літопис на початку розповіді стверджує, що князь Андрій був убитий в суботу, проте далі в розповіді переносить убивство на неділю. Можна помітити, що зміщення дати вбивства князя відбулось вже в описі самої події. І це нове датування також відповідає 29 червня березневого 1175 року.

Свідчення про пізнє походження дат

Порівняння текстів рукописів при описах календарних дат показує, що значна частина календарних дат присутня в одних рукописах, проте відсутня в інших. Це означає, що ці календарні дати були вписані в літописи пізніше, ретроспективно. В одних випадках літописці датували певні події відповідно до існуючої в той час традиції (народження та смерть князів, заснування храмів та монастирів). В інших випадках їх мотиви залишаються нам невідомими.

Припущення про ретроспективне датування подій дозволяє пояснити, чому в літописах різняться не тільки дати, а й роки подій, причому до 9 років. Літописна історія по своїй природі є реконструкцією подій, здійсненою на відстані певного часу. І помилки у датуванні років є цілком природніми. Згадайте, як нелегко нам датувати якусь подію свого життя, що сталася біля десятка років тому. Деколи здається, що минуло більше років, деколи – менше. А відстань між часом життя літописців та описуваними подіями міг бути набагато більшим.

 

Вересневі роки

Наприклад. Один з досліджуваних рукописів, Московсько-Академічний, розповідає про події до 6927 (1419) року. Рукопис містить ті ж календарні особливості, що й інші літописи, проте при описі подій 6900-6924 (1392-1416) років він явно використовує не березневий рік, а вересневий.  Інші літописи, в тому числі Новгородський перший, використовує для опису цих же років стандартний березневий рік.

Відповідь криється у даті створення Московсько-Академічного рукопису. Згідно водяних знаків паперу вчені датують його біля 1500 року, тобто, після переходу Московського князівства та його сателітів у 1492 році на вересневий візантійський рік. Відповідно, використання цього нового каледаря в описі подій 1392-1416 років свідчить про те, що ці події реконструйовані вже в часи переписування самого рукопису після переходу на новий календар, через сотню років! Опис події тих років є унікальним та не зустрічається в інших, більш ранніх рукописах. Події описані коротко, в основному без дат та художніх описів, без цитат та подробиць, що характерно для процесу історичної реконструкції.

Схожу ситуацію ми зустрічаємо в Літописі Авраамки. Цей літопис містить колофон про те, що він був переписаний у Смоленську в 1495 році. Розповідаючи про події 15 ст. літопис, починаючи з 6967 (1458) року, переходить на вересневий календарний рік, який почав використовуватись лише після 1492 року. Відповідно, єдиним логічним поясненням такого феномену є те, що події з 1458 були описані ретроспективно вже в часи перепису шляхом реконструкції, через декілька десятків років.