Внаслідок постійних перешкод Єрусалимський храм залишався недобудованим весь час правління царя Кіра і аж до правління перського царя Дарія. А в другому році пророки Огій та Захарій почали пророкувати та прискорювати відбудову храму. В результаті будівництво відновилось.
Тоді в Єрусалим прибули перський сатрап Татенай і запитав юдеїв, хто дав їм право відновлювати будівництво. Після полеміки сатрап відправив царю Дарію лист-донесення стосовно будівництва храму в Єрусалимі, а невдовзі отримали відповідь від царя. Про ці події розповідається в 5-6 главах Книги Ездри, які написані арамейською мовою.
У своєму донесенні царю перський чиновник розповів про події в Єрусалимі, про свою полеміку з юдеями, які без дозволу відновили будівництво храму, і попросив царя перевірити в царських архівах, чи дійсно попередній цар Кір видав наказ про будівництво Єрусалимського храму.
Після прочитання листа цар Дарій розпорядився пошукати в архівах відповідний документ. І він дійсно був знайдений. Але я хотів би зупинитись на описі того міста, де був знайдений документ. Арамейський текст Книги Ездри розповідає нам, що документ царя Кіра був знайдений в царському палаці в місті Екбатана, що розташований в Мідії. Проте в грецькому перекладі канонічної Книги Ездри вказано, що документ був знайдений у Вавилоні. Ймовірно, що саме грецький переклад відображає первинний стан тексту. Якщо ми перечитаємо фрагмент, то помітимо, що відправники листа просять царя Дарія пошукати документ в бібліотеці міста Вавилона. Отже, грецький переклад зафіксував первинний варіант:
«Тоді цар Дарій видав наказ, і шукали в домі, де складають скарби книжок у Вавилоні. І був знайдений один сувій в місті в палаці, а в ньому написано так» (Езд. 6:1-2)
Натомість арамейський текст містить вже змінене місце виявлення документа:
«Тоді цар Дарій видав наказ, і шукали в домі, де складають скарби книжок у Вавилоні. І був знайдений один сувій в палаці Ахметі, що в мідійській окрузі, а в ньому написано так» (Езд. 6:1-2)
Навіщо хтось змінив місце зберігання документа, нам невідомо. Ми лише можемо констатувати цей факт на підставі аналізу різних джерел біблійного тексту.
І ось, у Вавилоні був знайдений документ часів царя Кіра і в ньому містився запис про те, що цар Кір дійсно видав наказ відбудувати храм в Єрусалимі, а також містився і сам текст наказу. А далі міститься дещо дуже дивне. В середині наказу покійний цар Кір, що загинув 10 років назад, звертається до перського сатрапа Таттеная, що відправив листа царю Дарію. І в цьому зверненні він наказує йому не заважати юдеям відбудовувати свій храм.
Тепер же ти, Таттенаю, наміснику заріччя, ти, Шетор-Бозенаю з товаришами своїми, перси, що в Заріччі, віддаліться звідти! Залиште працю цього Божого дому, нехай юдейський намісник та юдейські старші збудують той Божий дім на його місці. (Езд. 6:6-7)
Наказ Кіра побудований таким чином, ніби він є відповіддю на лист, що послали царю Дарію вже після смерті Кіра. Як це можливо?
Можливі три варіанти пояснення цієї проблеми:
1. Наказ Кіра про відбудову храму несподівано обривається, і надалі розпочинається відповідь Дарія на лист намісника Таттеная.
2. Відповідь на лист з наказом відбудувати храм належить Кіру. Відповідно, лист був адресований Кіру і всі описані вище події відбувались також в часи Кіра. Лише на якомусь більш пізньому етапі ці події були переміщені в часи царя Дарія.
3. Вся відповідь на лист разом з наказом про відбудову храму належить царю Дарію. Лише пізніше історія була перероблена і наказ про відбудову храму був присвоєний царю Кіру. Це було зроблено шляхом додавання розповіді про пошук та знаходження старого наказу Кіра у вавилонському архіві. Після переробки наказ Кіра став добре узгоджуватись з наказом в першій главі Книги Ездри.
1. Наказ Кіра про відбудову храму несподівано обривається, і надалі розпочинається відповідь Дарія на лист намісника Таттеная.
2. Відповідь на лист з наказом відбудувати храм належить Кіру. Відповідно, лист був адресований Кіру і всі описані вище події відбувались також в часи Кіра. Лише на якомусь більш пізньому етапі ці події були переміщені в часи царя Дарія.
3. Вся відповідь на лист разом з наказом про відбудову храму належить царю Дарію. Лише пізніше історія була перероблена і наказ про відбудову храму був присвоєний царю Кіру. Це було зроблено шляхом додавання розповіді про пошук та знаходження старого наказу Кіра у вавилонському архіві. Після переробки наказ Кіра став добре узгоджуватись з наказом в першій главі Книги Ездри.
Більшість біблійних коментаторів надають перевагу першому варіанту, доводячи, що насправді документ Кіра закінчується раніше і містить лише наказ про відбудову храму. А відповідь перському сатрапу з розпорядженням не заважати юдеям належить не Кіру, а Дарію. В українському перекладі Огієнка навіть присутнє штучне розділення між прямою мовою Кіра і Дарія.
В цьому випадку цікаво проаналізувати думку юдейського історика Йосифа Флавія. Розповідаючи про події книги Ездри він переказує історію про листування перського сатрапа Таттеная двічі: один раз в часи Кіра та другий раз в часи Дарія. Очевидно, Флавій був знайомий з двома версіями цієї розповіді, події в яких відбувались у часи різних царів. Розповідаючи про відповідь на лист сатрапа Таттеная Йосиф вважає, що вона повністю належить царю Кіру. Натомість царю Дарію належить лише підсумковий наказ: «Я, Дарій, видав наказ, нехай це буде докладно виконане!»
Розповідь Йосифа Флавія про існування двох версій цієї історії, в яких події відбуваються в часи різних перських царів, свідчить про те, що історія про листування перського сатрапа Таттеная переміщувалась з часів правління одного перського царя в часи іншого. Необхідно виявити який варіант є первинним.
Знайомство Йосифа Флавія з версією, в якій події відбувались в часи царя Кіра, є аргументом на користь того, що на ранньому етапі розвитку цієї історії події відбувались саме в часи цього царя. Але в такому випадку я не можу знайти хоча б одну причину, навіщо було переміщувати цю історію в часи царя Дарія.
В іншому випадку, можна припустити, що в первинному варіанті історії події вдбувались в часи царя Дарія. В такому випадку вся відповідь на лист, включаючи й наказ про відбудову Єрусалимського храму, також належить царю Дарію. Якщо прийняти такий варінт, то можна припустити існування окремої історії, в якій дозвіл про відбудову храму в Єрусалимі дав не Кір, а Дарій. І ця історія прямо суперечила розповіді першої глави Книги Ездри, в якій дозвіл на відбудову храму видав перський цар Кір. Відповідно, такі історії мала б бути узгоджені одна з одною. Наказ Дарія про будівництво Єрусалимського храму був перероблений на наказ Кіра. Але зроблено це було двома шляхами, очевидно, двома різними авторами. Один з них перемістив всі події у часи царя Кіра, і наказ Дарія став наказом Кіра. Інший автор переробив історію, додавши епізод про пошук в архіві наказу Кіра і вдале знаходження цього наказу. Відповідно, наказ царя Дарія став наказом царя Кіра, знайденим у вавилонському архіві.
В історії про листи сатрапа Таттеная міститься досить широкий переказ подій першої глави Книги Ездри (історії про Шешбаццара). Це є додатковим свідченням намагань авторів узгодити нашу історію з розповіддю про Шешбаццара, в тому числі і з наказом про відбудову храму перського царя Кіра.
Наше теоретичне припущення про існування історії, в якій дозвіл на будівництво Єрусалимського храму належав перському царю Дарію, допомагає значно краще зрозуміти можливий розвиток історії про листи сатрапа Таттеная перському царю.
Розповідь Йосифа Флавія про існування двох версій цієї історії, в яких події відбуваються в часи різних перських царів, свідчить про те, що історія про листування перського сатрапа Таттеная переміщувалась з часів правління одного перського царя в часи іншого. Необхідно виявити який варіант є первинним.
Знайомство Йосифа Флавія з версією, в якій події відбувались в часи царя Кіра, є аргументом на користь того, що на ранньому етапі розвитку цієї історії події відбувались саме в часи цього царя. Але в такому випадку я не можу знайти хоча б одну причину, навіщо було переміщувати цю історію в часи царя Дарія.
В іншому випадку, можна припустити, що в первинному варіанті історії події вдбувались в часи царя Дарія. В такому випадку вся відповідь на лист, включаючи й наказ про відбудову Єрусалимського храму, також належить царю Дарію. Якщо прийняти такий варінт, то можна припустити існування окремої історії, в якій дозвіл про відбудову храму в Єрусалимі дав не Кір, а Дарій. І ця історія прямо суперечила розповіді першої глави Книги Ездри, в якій дозвіл на відбудову храму видав перський цар Кір. Відповідно, такі історії мала б бути узгоджені одна з одною. Наказ Дарія про будівництво Єрусалимського храму був перероблений на наказ Кіра. Але зроблено це було двома шляхами, очевидно, двома різними авторами. Один з них перемістив всі події у часи царя Кіра, і наказ Дарія став наказом Кіра. Інший автор переробив історію, додавши епізод про пошук в архіві наказу Кіра і вдале знаходження цього наказу. Відповідно, наказ царя Дарія став наказом царя Кіра, знайденим у вавилонському архіві.
В історії про листи сатрапа Таттеная міститься досить широкий переказ подій першої глави Книги Ездри (історії про Шешбаццара). Це є додатковим свідченням намагань авторів узгодити нашу історію з розповіддю про Шешбаццара, в тому числі і з наказом про відбудову храму перського царя Кіра.
Наше теоретичне припущення про існування історії, в якій дозвіл на будівництво Єрусалимського храму належав перському царю Дарію, допомагає значно краще зрозуміти можливий розвиток історії про листи сатрапа Таттеная перському царю.
Немає коментарів:
Дописати коментар