Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Науково-дослідний центр орієнталістики імені Омеляна Пріцака
Анотація
У статті порушується проблема міфологізації т. зв. есейського спадку, розглядаються особливості формування кумрано-есейської теорії і те, як остання вплинула на появу низки ключових міфологем у кумраністиці (Кумран як есейська обитель і есеї як автори/переписувачі рукописів Мертвого моря), а також засоби, які задля цього використовувалися дослідниками.
На сьогоднішній день, в умовах міждисциплінарності науки, кумраністика складає таку галузь знань, що її значущість важко переоцінити. До питань, пов’язаних із кумранською проблематикою, тепер усе частіше звертаються різні гуманітарні науки: від палеографії і текстології до філософії і релігієзнавства, та й деякі точні й природознавчі науки черпають у ній свій дослідницький інтерес.
Проблема, порушена в статті, актуальна з причини непростої дискусії, що склалася в сучасній кумраністиці стосовно походження/авторства рукописів Мертвого моря та ідентифікації місця, відомого як Кумран, де було знайдено більшість із зазначених манускриптів. Оскільки міфологізація властива кожному дослідницькому процесу зважаючи на суто суб’єктивний характер суджень самих дослідників, окреслене нами питання розглядатиметься радше як науково природне, аніж помилкове, сплановане чи конспіроване. Ми поглянемо на процес міфологізації в історично-ретроспективному ключі (як історію проблеми) і покажемо, як формувалися найбільш яскраві кумранські міфи.








