Історія Шешбаццара

Цар Кір передає Шешбаццару храмовий посуд

В книзі Ездри розповідається про те, як після 70-ти років Вавилонського полону єврейський народ повернувся в Юдею та відбудував Єрусалимський храм. Процес відбудови храму виявився досить складним. Через різноманітні обставини відбудова Єрусалимського храму постійно затягувалась. Розпочавшись у першому році правління перського царя Кіра будівництво храму закінчилось лише в шостому році правління царя Дарія. 

В першій главі книги, яку біблійні вчені називають Історією Шешбаццара, перський цар Кір видає юдеям дозвіл повернутись в Юдею та відбудувати в Єрусалимі храм Ягве. Пізніше Кір передає юдейському керівнику Шешбаццару (грец. Санавассар) храмовий посуд, який вавилонський цар Навуходоносор виніс з храму Соломона перед його зруйнуванням. В наступних главах книги подається перелік людей, що повернулись з полону та описується початок процесу відбудови храму. Але надалі про такого персонажа як Шешбаццар більше нічого не розповідається. В наступних главах книги головними героями є намісник Зоровавель та первосвященик Ісус, пізніше – вчитель закону Ездра.  Також нічого не розповідається про те, куди подівся храмовий посуд, який перський цар Кір через свого скарбника Мітредата віддав Шешбаццару. Внаслідок цього книга містить певну загадку. Куди подівся Шешбаццар? І куди він подів храмовий посуд, який приніс з Вавилону?

Мемуари Неємії

В книзі Неємії розповідається про відбудову міста Єрусалиму після його зруйнування військами вавилонського царя Навуходоносора у 586 р. до н.е. Традиційно автором цієї книги вважається її головний герой Неємія, чашник перського царя Артаксеркса, який прийшов у Єрусалим і відбудував місто. Більша частина цієї книги написана від першої особи (Неємії), інша частина - від третьої особи. Тому вважають, що рядки, написані від першої особи, належать Неємії. А рядки, написані від третьої особи, належать іншим людям, очевидцям описаних в книзі подій. Біблійні вчені намагаються виділити рядки, що належать Неємії, в окремий твір, який вони називають "Мемуари Неємії". 

Раскопанная Библия. Глава 8

В тени империи (842–720 гг. до н.э.)

Темные предчувствия овладевают царством Израиль по мере того, как библейское историческое повествование движется к своей трагической кульминации. Страдание, изгнание и ссылка кажутся неизбежными в судьбе народа отколовшегося царства как наказание за его нечестивые поступки. Вместо того, чтобы оставаться верными Храму в Иерусалиме и поклоняться Яхве, отвергнув всех других богов, люди из северных районов Израиля и особенно его греховные монархи спровоцировали серию катастроф, которые уничтожат их. Преданные Яхве пророки призывали Израиль к ответственности и требовали возвратиться к праведности и справедливости, но их призывы остались без внимания. Иностранная интервенция и разрушение Израильского царства были неотъемлемой частью божественного плана.

Библейская интерпретация участи северного царства является чисто богословской. В отличие от этого, археология предлагает иной взгляд на события века, последовавшего за падением династии Омри. В то время как Иудея оставалась бедной и изолированной, природные богатства относительно густозаселенного Израильского царства сделало его привлекательной целью все более сложной региональной политики ассирийского периода. Процветание и могущество династии Омри привели к зависти и военному соперничеству с соседями и с великой, амбициозной и алчной Ассирийской империей. Богатство Израильского царства привнесло также растущую социальную напряженность и пророческое осуждение внутри страны. Теперь мы видим, что величайшим несчастьем Израиля,  причиной его уничтожения и изгнания многих его жителей было то, что как независимое царство, живущее в тени великой империи, оно слишком преуспевало.