Закладення основ храму Зоровавелем

В третій главі Книги Ездри розповідається про те, як після повернення з Вавилону юдеї на чолі з Зоровавелем та Ісусом побудували жертівник і відновили жертвоприношення Богу Ягве. Після відзначення релігійних свят вони приступили до відбудови храму. 

Спочатку привезли дерево з Ливану, яке їм видали згідно наказу царя Кіра. Жерці почали будівництво храму, заклали його основи (фундамент). Після закладення основ жерці з сурмами і левіти з цимбалами почали славити Господа, хвалити його та дякувати йому за заснування основ храму. Серед присутніх були також і ті люди, що на власні очі бачили попередній храм Соломона. Вони плакали від радості, а дехто просто голосно радів. На цей шум прийшли вороги (автор відкрито натякає на самарян), які захотіли взяти участь у відбудові храму. Але Зоровавель відмовив їм. Внаслідок цього вороги почали заважати юдеям будувати храм і відновлення храму затягнулось на весь час правління царя Кіра аж до правління царя Дарія.

Раскопанная Библия. Приложение 4

Почему традиционная археология периода Давида и Соломона неверна

Завоевания Давида: керамический мираж

Наиболее важным археологическим свидетельством, используемым для связи уровней уничтожений с завоеваниями Давида, была декорированная филистимская керамика. Ученые датировали ее от начала двенадцатого века до 1000 года до н.э. Первые слои, которые не содержали этого отличительного стиля, были датированы десятым веком, то есть временем Объединенной монархии. Но такая датировка была полностью основана на библейской хронологии и, таким образом, являлась замкнутым аргументом, так как нижняя датировка уровней с этой керамикой была установлена в соответствии с предполагаемой эпохой завоеваний Давида около 1000 года до н.э. В самом деле, не существовало четких данных для точной датировки перехода от филистимского стиля к более поздним стилям керамики.

Более того, недавние исследования произвели революцию в датировке филистимской керамики. В последние десятилетия были раскопаны многие важные места в южной прибрежной равнине Израиля – районе сильного египетского присутствия в двенадцатом веке до н.э. и в области, где поселились филистимляне. Среди этих мест были три города, которые упоминаются в Библии как   филистимские центры  - Ашдод, Ашкелон и Экрон (Телль-Mикне), а также несколько мест, которые были египетскими крепостями. Последние раскрыли информацию о египетско-ханаанской материальной культуре в последние десятилетия египетской гегемонии в Ханаане. Их находки, содержащие египетские надписи, связанные с царской администрацией Ханаана, а также большое количество египетских сосудов местного производства. Некоторые надписи датируются временем правления Рамсеса III – фараона, который воевал с филистимлянами и, предположительно, поселил их в своих крепостях на юге Ханаана.

Історія Зоровавеля (походження історії трьох тілоохоронців)

Одним з головних героїв біблійної Книги Ездри є Зоровавель. Він очолює перелік вигнанців, що повернулись з вавилонського полону. Після повернення основної групи вигнанців в часи правління перського царя Кіра Зоровавель очолює процес відбудови Єрусалимського храму, будує жертівник та закладає основи храму. Не дивлячись на різноманітні перешкоди Зоровавель разом з іншими вигнанцями таки закінчують будівництво храму в шостому році правління царя Дарія.

Проте в цій книзі абсолютно не розкрита постать Зоровавеля. Ким він був? Як став лідером юдеїв? За які досягнення? Яка його подальша доля?

Зоровавель у книзі пророка Огія

Деяку інформацію про цього героя нам надає Книга пророка Огія (Хаггая). Але ця інформація значною мірою суперечить подіям книги Ездри. В книзі пророка Огія розповідається, що Зоровавель був намісником Юдеї в часи перського царя Дарія. В ті часи в Юдеї проживали люди, але їх життя було некомфортним. Земля давала погані врожаї, люди бідували. Тоді Бог Ягве через свого пророка Огія звернувся до юдеїв і пояснив, що причиною неврожайності землі є те, що жителі Юдеї не відбудували Божий храм в Єрусалимі. Як тільки вони його відбудують, Бог поблагословить землю і вона буде давати щедрі врожаї. Тоді жителі Юдеї на чолі з намісником Зоровавелем почали будувати храм і за декілька тижнів відновили його в другому році правління царя Дарія. 

Раскопанная Библия. Эпилог

Будущее библейского Израиля

Йехуд оставался в руках персов в течение двух столетий, вплоть до завоевания Александром Македонским в 332 году до н.э. Затем он был включен в состав империй, основанных преемниками Александра, сначала вошел в состав Египта Птолемеев, а потом - в состав Сирии Селевкидов. На протяжении более 150 лет после завоевания Александра Македонского жреческая элита провинции, теперь известной как Иудея, сохраняла обычаи и соблюдала законы, впервые сформулированные во времена царя Иосии, а в дальнейшем систематизированные и усовершенствованные в пленный и послепленный периоды. В самом деле, именно из эллинистического периода (около 300 года до н.э.) мы получаем первое подробное описание библейских законов и обычаев от стороннего наблюдателя. Греческий писатель Гекатей  Абдерский, который путешествовал по Ближнему Востоку вскоре после смерти Александра, дает представление об этапе еврейской традиции, в которой авторитет жречества и власть социального законодательства Второзакония полностью затмили традицию монархии. Говоря о законах, установленных "Человеком по имени Моисей, выдающимся благодаря своей мудрости и своему мужеству", Гекатей отметил: