Коли були написані історії про Соломона

(Продовження. Початок теми у публікації Будівництво Соломоном дому Ягве).

Якщо опис храму Соломона здійснений тоді, коли його вже не існувало, то коли були написані самі історії про Соломона? 

У самих розповідях про Соломона не вказується, коли саме вони були написані. Традиційно вважається, що книги Царів були написані пророком Єремією на початку 6 ст. до н. е. Консервативні біблійні вчені вважають, що ці книги були написані в Єрусалимі при дворі юдейського царя Йосії в кінці 7 ст. до н. е., тобто ще в часи існування Соломонового храму, який був зруйнований у 586 р. до н. е. військами вавилонського царя Навуходоносора. Але такий спосіб опису храму, ніби його вже немає, робить неможливим датування цих історій часами царя Йосії. Коли ж вони були написані?

В цих розповідях є деякі моменти, які можуть допомогти нам датувати ці історії. В першій книзі Царів розповідається про те, що цар Соломон віддав тирському царю Хіраму 20 міст у Галілеї. Хірам забрав ці міста, але цей край йому не сподобався і він назвав його землею Кавул (неприємною, брудною). З цієї розповіді можна припустити, що в часи автора цієї історії Галілея належала Тиру. Коли це було?

Переглянемо спрощену небіблійну історію Галілеї:

• до 1000 р. до н.е. – під контролем Єгипту;
• 1000 – 900 рр. до н.е. – під контролем филистимлян;
• 900 – 840 рр. до н.е. – під контролем Ізраїльського царства;
• 840 – 800 рр. до н.е. – під контролем Арамейського царства;
• 800 – 730 рр. до н.е. – під контролем Ізраїльського царства;
• 730 – 610 рр. до н.е. – під контролем Ассирійської імперії;
• 610 – 600 рр. до н.е. – під контролем Єгипту;
• 600 – 539 рр. до н.е. – під контролем Вавилонської імперії;
• 539 – 332 рр. до н.е. – під контролем Перської імперії;
• 300 – 200 рр. до н.е. – під контролем Птолемейського Єгипту;
• 200 – 120 рр. до н.е. – під контролем імперії Селевкідів;
• з 120 рр. до н.е. – під контролем Юдейської держави Хасмонеїв.

Галілея

Цікава картина. Фінікійські царі ніколи не володіли цією територією. Але ця територія дійсно перебувала під їхнім контролем. В часи перського царя Дарія І була проведена територіальна реформа. Велика Перська імперія була поділена на сатрапії. Територія Галілеї, долини Їзреел, а також все Середземноморське узбережжя Палестини попали в територіально-адміністративну одиницю разом з фінікійськими містами і перейшли під контроль фінікійців. Археологічні знахідки перського періоду свідчать про те, що з 500 р. до н.е. на цих територіях помітний сильний фінікійський вплив, переважає фінікійська культура, архітектура, кераміка. Фінікійський контроль цих територій продовжувався весь час існування Перської імперії, і навіть пізніше. В нових імперіях територія Галілеї незмінно входила в склад фінікійських територіально-адміністративних одиниць. І так тривало аж до завоювання Галілеї юдейським первосвящеником Йохананом Гірканом приблизно у 120 р. до н.е. 

Помилкове твердження автора розповідей про те, що Галілея попала під фінікійський контроль в часи Соломона, не могло бути написане в царський період 900-586 рр. до н.е. Ця розповідь могла бути написаною лише після поділу Перської імперії на сатрапії, причому після цієї події повинно було пройти дуже багато часу, щоб інформація про поділ на сатрапії вже була забута.

Іншим свідченням пізнього часу створення історій про Соломона є вислів, яким автор цих історій називає фінікійців. Звертаючись до царя міста Тир Хірама Соломон називає його підлеглих сидонянами.  Це дивне звертання. Він мав би назвати їх тирянами відповідно до назви міста. Натомість від називає їх сидонянами. Сидон з 10 по 6 ст. був невеликим містом, підконтрольним Тиру. Звертання до тирян по імені невеликого міста, яке вони контролюють, є незрозумілим. Сидон став великим та значним містом лише в 5 ст. до н.е., а в 4 ст. Сидон підняв повстання проти Перської імперії, добився незалежності і мав власних царів.

Автор називає фінікійців сидонянами, тому що в його часи цей вислів використовувався як загальна назва жителів фінікійського узбережжя. А як називали себе самі фінікійці? Самі себе вони називали … Ханаан. Тобто, вони і є ханаанцями. Сьогодні ми, згідно біблійних розповідей, називаємо ханаанцями жителів доізраїльської Палестини. А в часи створення біблійних оповідань цей вислів означав просто «фінікієць». Термін «Фінікія» походить від грецької назви східного середземноморського узбережжя, він став використовуватись після завоювання фінікійський міст Олександром Македонським. Коли ж використовувався термін «сидоняни» як загальна назва жителів фінікійського узбережжя?

Допоможуть нам у цьому питання археологічні дані.

Монета Антіоха

Це монета Селевкідського царя Антіоха IV Епіфана, який правив у 175 – 164 рр. до н.е.

Надпис фінікійською «Тир, мати всіх сидонян». Були знайдені й інші свідчення використання терміну «сидоняни» як загальної назви фінікійців, всі з 2 ст. до н.е. Це свідчить про те, що термін «сидоняни» почали використовувати лише в 2 ст. до н.е. Чи можуть історії про Соломона бути настільки пізніми?

Теоретично можуть. Найдревніші рукописи Мертвого моря, в яких містяться історії про Соломона, датовані кінцем 2 ст. до н.е. і початком 1 ст. до н.е. Чомусь більшість вчених, які досліджують рукописи Мертвого моря, вважають, що вони є якоюсь …надцятою копією документа. Вони чомусь не припускають, що ці рукописи є одними з перших копій біблійних книг, деякі можуть бути взагалі оригіналами, а деякі – «чорновиками» пізніх книг.

Яка доля правди в історіях про Соломона, якщо вони є настільки пізніми? Таке пізнє датування робить всі розповіді про Соломона не історичними, а літературними. Саме тому не існує жодного небіблійного свідчення про існування Соломона та його величної імперії, де «срібло за Соломонових днів не рахувалося за щось». На сьогоднішній день не існує також жодного доказу існування Соломонового храму. Чи був він насправді? Завдяки археології та іншим небіблійним даним ми знаємо, що в кінці царського періоду в 8-7 ст. до н.е. в містах Юдеї Лахіш та Арад також існували храми Ягве. Тому логічно припустити, що в столиці також був храм, хоча поки що його залишки не знайдено. Але це не був храм Соломона.

Храм Ягве в місті Арад 7 ст. до н.е.

У 2 ст. до н.е. Храм Соломона як модель єдиного централізованого святилища став потужним полемічним прийомом в дискусії про єдине легітимне культове місце, яке вибрав Ягве. Ця дискусія проходила між Єрусалимським храмом та Сихемським храмом на горі Герізім. Легітимність Сихемського храму підтверджувалась вимогами Второзаконня. Натомість легітимність Єрусалимського храму була підтверджена книгами девтерономічної історії з Храмом Соломона в якості «місця, яке вибрав Ягве серед всіх племен Ізраїля».